ЧИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
чи (частка, як правило, питальна)
псл. či «тс.» ( іє. *ku̯ī), початково форма орудн. в. одн. займ. čь-to (‹іє. *ku̯о-/ku̯е-);
споріднене з лат. quī, присл. «чому», ав. čī, присл. «як», дангл. днн. hwī «як, чому»;
р. [чи], бр. [чы] «тс.», др. чи «чи, хіба», п. czy «чи», ч. слц. či, схв. [či], слн. čì;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
čī | авестійська |
чы «тс.» | білоруська |
hwī «як, чому» | давньоанглійська |
hwī «як, чому» | давньонижньонімецька |
чи «чи, хіба» | давньоруська |
quī | латинська |
czy «чи» | польська |
či «тс.» ( іє. *ku̯ī) | праслов’янська |
чи | російська |
či | сербохорватська |
či | словацька |
čì | словенська |
či | чеська |
čь-to (‹‹іє. *ku̯о-/ku̯е-) | ? |
čь-to (‹‹іє. *ku̯о-/ku̯е-) | ? |
čь-to (‹‹іє. *ku̯о-/ku̯е-) | ? |
čь-to (‹‹іє. *ku̯о-/ku̯е-) | ? |
чи (сполучник розділовий, переважно повторюваний)
розвинувся з відповідної частки внаслідок нейтралізації її питальної функції і дальшого самостійного розвитку в кожній слов’янській мові з набуттям значення сполучника;
р. [чи], бр. [чы], др. чи, п. czy, ч. слц. či «тс.», полаб. čе (‹či) «або», схв. [či] «якщо»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
чы | білоруська |
чи | давньоруська |
čе «або» (‹či) | полабська |
czy | польська |
чи | російська |
či «якщо» | сербохорватська |
či «тс.» | словацька |
či «тс.» | чеська |
гарту́лець «кіл для прив’язування плота до берега»
очевидно, походить від нвн. Hártholz «тверде дерево (як матеріал)» чи «дерево для причалювання», утвореного з hart «твердий» чи [härten] «причалювати» і Holz «дерево, деревний матеріал»;
з огляду на спосіб передачі німецького -holz, не виключене посередництво польської мови (пор. ham-ulec «гальмо» з нвн. Hemm-holz «тс.» (букв. «гальмівне дерево»);
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
Hártholz «тверде дерево (як матеріал)» | нововерхньонімецька |
чи «дерево для причалювання» | ? |
härten «причалювати» | ? |
Holz «дерево, деревний матеріал» | ? |
-holz | ? |
ме́са «католицька обідня; багатоголосий хоровий твір із супроводом органа»
значення «обідня» розвинулось на основі виразу, який промовлявся після закінчення богослужіння: лат. ite, missa est (concio), букв. «ідіть, (зібрання) відпущено» чи «ідіть, (молитву) послано (до бога)»;
фр. messe походить від лат. missa «тс.», пов’язаного з mittere «відпускати, звільняти», спорідненим з дангл. smittian «кидати, бити», свн. smizan «бити»;
запозичення з французької мови, у старослов’янській і деяких інших слов’янських мовах безпосередньо з латинської;
р. ме́сса, бр. ме́са, п. messa, ч. mše, слц. omša, вл. нл. mša, схв. ми́са, слн. maša, стсл. мъша;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ме́са | білоруська |
mša | верхньолужицька |
smittian «кидати, бити» | давньоанглійська |
ite | латинська |
missa «тс.» | латинська |
mša | нижньолужицька |
messa | польська |
ме́сса | російська |
ми́са | сербохорватська |
smizan «бити» | середньоверхньнімецька |
omša | словацька |
maša | словенська |
messe | французька |
mše | чеська |
значення «обідня» | ? |
чи «ідіть, (молитву) послано (до бога)» | ? |
mittere «відпускати, звільняти» | ? |
мъша | ? |
Мойсе́й (чоловіче ім’я)
через церковнослов’янське посередництво запозичено в давньоруську мову з грецької;
гр. Μωϋσης, Μώσης походить від гебр. Mōšéh, яке вважається запозиченим з єгипетської мови і тлумачиться як «взятий з води» чи «дитина, син» або пов’язується з гебр. māšáh «він витягнув» і тлумачиться як «визволитель»;
р. болг. Моисе́й, бр. Маисе́й, Масе́й, др. Моисѣи, Моиси(и), п. Mojżesz, ч. слц. Mojžiš, вл. нл. Mójzas, м. Mojcej, схв. Mojcuje, слн. Mojzes, стсл. Moси(и), Moиcи(и), -сга, -сѣга;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Moсі́й
Mycíй
Mωνсίй
«прит$ѧгнены, аб(о) прин$ѧты, ил(и) выслухан з воды»
(1627)
Моисѣевъ
(прикм., 1349)
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
Маисе́й | білоруська |
Моисе́й | болгарська |
Mójzas | верхньолужицька |
Mōšéh | гебрайська |
māšáh «він витягнув» | гебрайська |
Μωϋσης | грецька |
Моисѣи | давньоруська |
Mojcej | македонська |
Mójzas | нижньолужицька |
Mojżesz | польська |
Mojcuje | сербохорватська |
Mojžiš | словацька |
Mojzes | словенська |
Moси(и) | старослов’янська |
Масе́й | українська |
Моиси (и) | українська |
Mojžiš | чеська |
як «взятий з води» | ? |
чи «дитина, син» | ? |
як «визволитель» | ? |
Моисе́й | ? |
Січ «організація українського козацтва у XVI--XVIII ст.; місце розташування цієї організації»
похідне утворення від сі́кти́, етимологічно тотожне із [січ] «засіка (штучна перешкода зі зрубаних дерев для захисту від нападу ворога)»;
пор.: «Козаки ставили собі для безпеки від татар «городці» й засіки чи «січи» в придатних місцях» (Грушевський, Ілюстрована історія України, К., 1917, 179);
р. Сечь, [сеча], бр. Сеч «тс.» (з укр.), п. Sicz «Січ», sicz «укріплений табір запорозьких козаків» (з укр.), ч. Síč «Січ» (з укр.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
січови́к
«козак Запорозької Січі»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
Сеч «тс.» (з укр.) | білоруська |
Sicz «Січ»«укріплений табір запорозьких козаків» (з укр.) | польська |
sicz «Січ»«укріплений табір запорозьких козаків» (з укр.) | польська |
Сечь | російська |
сеча | українська |
Síč «Січ» (з укр.) | чеська |
сі́кти́ | ? |
січ «засіка (штучна перешкода зі зрубаних дерев для захисту від нападу ворога)» | ? |
пор.: «Козаки ставили собі для безпеки від татар «городці» | ? |
чи «січи» | ? |
підчи́хвіст «підлиза СУМ; негідник, пройдисвіт Г»
очевидно, споріднене з р. чихво́стить «чухрати; шпетити, коренити», етимологічно неясним, пов’язуваним з чи «чи» і хвостить «бити» (Фасмер IV 368) або з *тъще «пусто» і хва́стати (Соболевский РФВ 67, 213);
Фонетичні та словотвірні варіанти
печи́хвіст
«вітрогон, шелихвіст»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
чихво́стить «чухрати; шпетити, коренити» | російська |
чи «чи» | російська |
хвостить «бити» | російська |
чима́ли́й «досить великий (розміром)»
утворене на основі частки чи (див.) і прикметника мали́й (див.);
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
чи | ? |
чи́шка «пучка, внутрішня частина пальця на руці, палець»
очевидно, утворене лексико-семантичним способом від чи́шка1 «знак суду, знак прикликання до суду (в старі часи)»;
пов’язане з оформленням судових справ, коли замість підпису неписьменних застосовували відбитки пальців;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
чи́ «знак суду, знак прикликання до суду (в старі часи)» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України