ЧИ — ЕТИМОЛОГІЯ

чи (частка, як правило, питальна)

псл. či «тс.» ( іє. *ku̯ī), початково форма орудн. в. одн. займ. čь-to (‹іє. *ku̯о-/ku̯е-);
споріднене з лат. quī, присл. «чому», ав. čī, присл. «як», дангл. днн. hwī «як, чому»;
р. [чи], бр. [чы] «тс.», др. чи «чи, хіба», п. czy «чи», ч. слц. či, схв. [či], слн. čì;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
čī авестійська
чы «тс.» білоруська
hwī «як, чому» давньоанглійська
hwī «як, чому» давньонижньонімецька
чи «чи, хіба» давньоруська
quī латинська
czy «чи» польська
či «тс.» ( іє. *ku̯ī) праслов’янська
чи російська
či сербохорватська
či словацька
čì словенська
či чеська
čь-to (‹‹іє. *ku̯о-/ku̯е-) ?
čь-to (‹‹іє. *ku̯о-/ku̯е-) ?
čь-to (‹‹іє. *ku̯о-/ku̯е-) ?
čь-to (‹‹іє. *ku̯о-/ku̯е-) ?

чи (сполучник розділовий, переважно повторюваний)

розвинувся з відповідної частки внаслідок нейтралізації її питальної функції і дальшого самостійного розвитку в кожній слов’янській мові з набуттям значення сполучника;
р. [чи], бр. [чы], др. чи, п. czy, ч. слц. či «тс.», полаб. čе (‹či) «або», схв. [či] «якщо»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
чы білоруська
чи давньоруська
čе «або» (‹či) полабська
czy польська
чи російська
či «якщо» сербохорватська
či «тс.» словацька
či «тс.» чеська

гарту́лець «кіл для прив’язування плота до берега»

очевидно, походить від нвн. Hártholz «тверде дерево (як матеріал)» чи «дерево для причалювання», утвореного з hart «твердий» чи [härten] «причалювати» і Holz «дерево, деревний матеріал»;
з огляду на спосіб передачі німецького -holz, не виключене посередництво польської мови (пор. ham-ulec «гальмо» з нвн. Hemm-holz «тс.» (букв. «гальмівне дерево»);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
Hártholz «тверде дерево (як матеріал)» нововерхньонімецька
чи «дерево для причалювання» ?
härten «причалювати» ?
Holz «дерево, деревний матеріал» ?
-holz ?

ме́са «католицька обідня; багатоголосий хоровий твір із супроводом органа»

значення «обідня» розвинулось на основі виразу, який промовлявся після закінчення богослужіння: лат. ite, missa est (concio), букв. «ідіть, (зібрання) відпущено» чи «ідіть, (молитву) послано (до бога)»;
фр. messe походить від лат. missa «тс.», пов’язаного з mittere «відпускати, звільняти», спорідненим з дангл. smittian «кидати, бити», свн. smizan «бити»;
запозичення з французької мови, у старослов’янській і деяких інших слов’янських мовах безпосередньо з латинської;
р. ме́сса, бр. ме́са, п. messa, ч. mše, слц. omša, вл. нл. mša, схв. ми́са, слн. maša, стсл. мъша;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ме́са білоруська
mša верхньолужицька
smittian «кидати, бити» давньоанглійська
ite латинська
missa «тс.» латинська
mša нижньолужицька
messa польська
ме́сса російська
ми́са сербохорватська
smizan «бити» середньоверхньнімецька
omša словацька
maša словенська
messe французька
mše чеська
значення «обідня» ?
чи «ідіть, (молитву) послано (до бога)» ?
mittere «відпускати, звільняти» ?
мъша ?

Мойсе́й (чоловіче ім’я)

через церковнослов’янське посередництво запозичено в давньоруську мову з грецької;
гр. Μωϋσης, Μώσης походить від гебр. Mōšéh, яке вважається запозиченим з єгипетської мови і тлумачиться як «взятий з води» чи «дитина, син» або пов’язується з гебр. māšáh «він витягнув» і тлумачиться як «визволитель»;
р. болг. Моисе́й, бр. Маисе́й, Масе́й, др. Моисѣи, Моиси(и), п. Mojżesz, ч. слц. Mojžiš, вл. нл. Mójzas, м. Mojcej, схв. Mojcuje, слн. Mojzes, стсл. Moси(и), Moиcи(и), -сга, -сѣга;
Фонетичні та словотвірні варіанти

Moсі́й
Mycíй
Mωνсίй «прит$ѧгнены, аб(о) прин$ѧты, ил(и) выслухан з воды» (1627)
Моисѣевъ (прикм., 1349)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
Маисе́й білоруська
Моисе́й болгарська
Mójzas верхньолужицька
Mōšéh гебрайська
māšáh «він витягнув» гебрайська
Μωϋσης грецька
Моисѣи давньоруська
Mojcej македонська
Mójzas нижньолужицька
Mojżesz польська
Mojcuje сербохорватська
Mojžiš словацька
Mojzes словенська
Moси(и) старослов’янська
Масе́й українська
Моиси (и) українська
Mojžiš чеська
як «взятий з води» ?
чи «дитина, син» ?
як «визволитель» ?
Моисе́й ?

Січ «організація українського козацтва у XVI--XVIII ст.; місце розташування цієї організації»

похідне утворення від сі́кти́, етимологічно тотожне із [січ] «засіка (штучна перешкода зі зрубаних дерев для захисту від нападу ворога)»;
пор.: «Козаки ставили собі для безпеки від татар «городці» й засіки чи «січи» в придатних місцях» (Грушевський, Ілюстрована історія України, К., 1917, 179);
р. Сечь, [сеча], бр. Сеч «тс.» (з укр.), п. Sicz «Січ», sicz «укріплений табір запорозьких козаків» (з укр.), ч. Síč «Січ» (з укр.);
Фонетичні та словотвірні варіанти

січови́к «козак Запорозької Січі»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
Сеч «тс.»укр.) білоруська
Sicz «Січ»«укріплений табір запорозьких козаків»укр.) польська
sicz «Січ»«укріплений табір запорозьких козаків»укр.) польська
Сечь російська
сеча українська
Síč «Січ»укр.) чеська
сі́кти́ ?
січ «засіка (штучна перешкода зі зрубаних дерев для захисту від нападу ворога)» ?
пор.: «Козаки ставили собі для безпеки від татар «городці» ?
чи «січи» ?

підчи́хвіст «підлиза СУМ; негідник, пройдисвіт Г»

очевидно, споріднене з р. чихво́стить «чухрати; шпетити, коренити», етимологічно неясним, пов’язуваним з чи «чи» і хвостить «бити» (Фасмер IV 368) або з *тъще «пусто» і хва́стати (Соболевский РФВ 67, 213);
Фонетичні та словотвірні варіанти

печи́хвіст «вітрогон, шелихвіст»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
чихво́стить «чухрати; шпетити, коренити» російська
чи «чи» російська
хвостить «бити» російська

чима́ли́й «досить великий (розміром)»

утворене на основі частки чи (див.) і прикметника мали́й (див.);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
чи ?

чи́шка «пучка, внутрішня частина пальця на руці, палець»

очевидно, утворене лексико-семантичним способом від чи́шка1 «знак суду, знак прикликання до суду (в старі часи)»;
пов’язане з оформленням судових справ, коли замість підпису неписьменних застосовували відбитки пальців;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
чи́ «знак суду, знак прикликання до суду (в старі часи)» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України