ЧЕРЕВ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
че́рево «живіт, утроба»
псл. *červо;
зіставляється з прус. kērmens «тіло, живіт», дісл. hǫrund «м’ясо, тіло», двн. hërdo «шкура, шкіра» (Bern. I 150–151; Trautmann 128; Specht 79);
менш обґрунтовані зіставлення з дінд. kṛ́p «форма, фігура», ав. kǝrǝfš «тіло, постать», лат. corpus «тіло, тулуб», двн. hrëf «тс.», гр. πραπίς «грудочеревна перепона» (Ernout–Meillet I 258), з гот. haírþra «нутрощі» (Trautmann 128; Meillet Études 167–168);
іє. *(s)ker- «різати; шкіра»;
р. [че́ре́во, черёво] «черево», чре́во (з цсл.), бр. чэ́рава, др. черево «живіт; шкіра з живота», п. trzewo «нутрощі», ч. střevo «кишка», слц. črevo, вл. črjewo «тс.», нл. crjowo «кишки», полаб. crevǘ «тс.; нутрощі», болг. чре́во «(заст.) кишка; черево», черво́ «кишка», м. црево «кишки», схв. цре́во «кишка», слн. črevî «тс.; нижня частина живота», стсл. чрѣво «живіт; черево»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
надчеревни́й
начере́вний
начере́вник
очере́вина
очере́вити
«вительбушити»
підочере́вина
підчере́в'я
підчере́вий
підчере́вина
підчеревни́й
підчере́вник
почере́вина
«нижня частина черева; пронос; шльондра»
почере́вниця
«кривавий пронос»
почере́вщина
«пух на череві; платня або частування повії»
черева́н
«пузань; (іхт.) гірчак, Rhodeus amarus»
черевани́стий
черева́нь
черева́нька
«вид коропа, Cyprinus amarus»
(іхт.)
черева́тець
«молюск»
черева́тий
черева́тіти
«ставати череватим; вагітніти»
черева́тки
«гриби гастероміцети, Gasteromycetales»
(бот.)
черева́ч
«пузань; пуголовок»
череви́на
«живіт»
череві́й
«пузань»
чере́вни́й
черево
череву́га
«череван; череванька»
(іхт.)
череву́ля
«пузань»
череву́ха
«черевуга»
(іхт.)
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
kǝrǝfš «тіло, постать» | авестійська |
чэ́рава | білоруська |
чре́во «(заст.) кишка; черево» | болгарська |
črjewo «тс.» | верхньолужицька |
haírþra «нутрощі» | готська |
πραπίς «грудочеревна перепона» | грецька |
hërdo «шкура, шкіра» | давньоверхньонімецька |
hrëf «тс.» | давньоверхньонімецька |
kṛ́p «форма, фігура» | давньоіндійська |
hǫrund «м’ясо, тіло» | давньоісландська |
черево «живіт; шкіра з живота» | давньоруська |
*(s)ker- «різати; шкіра» | індоєвропейська |
corpus «тіло, тулуб» | латинська |
црево «кишки» | македонська |
crjowo «кишки» | нижньолужицька |
crevǘ «тс.; нутрощі» | полабська |
trzewo «нутрощі» | польська |
*červо | праслов’янська |
kērmens «тіло, живіт» | прусська |
че́ре́во | російська |
цре́во «кишка» | сербохорватська |
črevo | словацька |
črevî «тс.; нижня частина живота» | словенська |
чрѣво «живіт; черево» | старослов’янська |
черёво «черево» | українська |
чре́во (з цсл.) | українська |
черво́ «кишка» | українська |
střevo «кишка» | чеська |
доліче́рева «животом униз»
складний прислівник, утворений поєднанням прислівника до́лі «вниз», що походить від діл, з основою іменника че́рево;
закінчення -а з’явилося, очевидно, за аналогією до інших прислівників на -а іменного походження (вчо́ра, до́ма, довко́ла, донеда́вна і под.);
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
до́лі «вниз» | ? |
діл | ? |
че́рево | ? |
а | ? |
а (вчо́ра, до́ма, довко́ла, донеда́вна і под.) | ? |
зачери́тися «завагітніти» (?)
очевидно, результат спрощення незасвідченого *зачереви́тися, похідного від че́рево «живіт» (див.);
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
*зачереви́тися | ? |
че́рево «живіт» | ? |
почере́вниця «понос Нед; кривавий понос»
може бути зіставлене і з [черві́нка] «кривавий понос»;
очевидно, пов’язане з че́рево (тут, мабуть, у значенні [«шлунок»]);
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
черві́нка «кривавий понос» | українська |
че́рево (тут, мабуть, у значенні [«шлунок»]) | українська |
чере́ве́ць «зірочник середній, Stellaria media (L.) Cyr.; чебрець, Satureja L.; повитиця, Cuscuta L.; грицики звичайні, Capsella bursa-pastoris (L.) Medic.» (бот.)
не зовсім ясне;
можливо, назви пов’язані з черв-, оскільки майже всі ці рослини виткі або сланкі;
первісне *червець могло зазнати впливу слова че́рево (з огляду на отруйні властивості деяких із цих рослин);
Фонетичні та словотвірні варіанти
черевишник
«грицики звичайні, Capsella bursa-pastoris (L.) Medic.»
чере́вка
«повитиця льонова, Cuscuta epilinum Weihe»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
черв- | ? |
*червець (з огляду на отруйні властивості деяких із цих рослин) | ? |
че́рево (з огляду на отруйні властивості деяких із цих рослин) | ? |
череви́к «невисоке взуття (без халяв)»
псл. *červikъ, похідне від *červь(jь) (пор. стсл. чрѣвии «черевик») «черевний», утвореного від псл. *červo, укр. че́рево (спочатку черевики робили з тонкої шкіри, знятої з черева тварини);
р. [череви́к], бр. чараві́к, др. черевикъ, п. trzewik, ч. [střevíс], слц. [črievíky] (мн.), вл. ст. čirvik, нл. [crěwik], болг. [цре́вик];
Фонетичні та словотвірні варіанти
черевика́р
черевикъ
черевича́
«черевичок»
череви́чний
череви́чник
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
чараві́к | білоруська |
цре́вик | болгарська |
čirvik | верхньолужицька |
черевикъ | давньоруська |
crěwik | нижньолужицька |
trzewik | польська |
*červikъ | праслов’янська |
*červo | праслов’янська |
череви́к | російська |
črievíky (мн.) | словацька |
че́рево (спочатку черевики робили з тонкої шкіри, знятої з черева тварини) | українська |
střevíс | чеська |
*červь(jь) «черевний» (пор. стсл. чрѣвии «черевик») | ? |
čirvik | ? |
чере́вко «балабан, Falco cherrug Gray» (орн.)
назва пов’язана з че́рево, оскільки біле з темно-бурими плямами черево виділяється на тлі забарвлення інших частин тіла цього птаха (Воїнств.–Кіст. 163);
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
че́рево | ? |
чере́вний «кутній (зуб)»
результат видозміни первісного [чере́нний] (зуб) «кутній (зуб)» унаслідок зближення з чере́вний «внутрішній», похідного від че́рево;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
чере́нний «кутній (зуб)» (зуб) | ? |
чере́вний «внутрішній» | ? |
че́рево | ? |
чре́во «черево» (кн.)
запозичене через давньоруську мову зі старослов’янської або церковнослов’янської;
стсл. цсл. чрѣво «живіт; утроба» споріднене з укр. че́рево;
р. чре́во, др. цсл. чрhво, чрево «живіт, черево; нутрощі; безодня; здобич»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
чрева́тий
«здатний викликати щось»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
чрhво | давньоруська |
чре́во | російська |
чрѣво «живіт; утроба» | старослов’янська |
че́рево | українська |
чрево «живіт, черево; нутрощі; безодня; здобич» | українська |
чрѣво «живіт; утроба» | церковнослов’янська |
чрhво | церковнослов’янська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України