ЧАПАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ча́пати «плентатися, повільно йти СУМ; [хапати, рвати (плоди з дерева) Г]»
звуконаслідувальне утворення, аналогічне до ца́пати, ха́пати, функціонально і типологічно подібне лат. capiō «беру, візьму», гр. ϰάπτω «хапати», гот. hafjan «підіймати», двн. heffan «тс.», перс. časpīdan, čafsīdan «хапати» (Bern. I 135);
псл. čapati;
р. [ча́пать] «хапати; хитатися», бр. [ча́пацца] «плентатися», п. [czapać] «хапати», ч. čapati «хапати; збивати (фрукти з дерева)», слц. čapit’ «схопити», болг. схв. [ча̀пати] «хапати, ловити», слн. čápati «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ча́патися
«іти похитуючись»
чапо́ха
«прізвисько дитини, що ходить похитуючись»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ча́пацца «плентатися» | білоруська |
| ча̀пати «хапати, ловити» | болгарська |
| hafjan «підіймати» | готська |
| ϰάπτω «хапати» | грецька |
| heffan «тс.» | давньоверхньонімецька |
| capiō «беру, візьму» | латинська |
| časpīdan | перська |
| czapać «хапати» | польська |
| čapati | праслов’янська |
| ча́пать «хапати; хитатися» | російська |
| ча̀пати «хапати, ловити» | сербохорватська |
| čapit' «схопити» | словацька |
| čápati «тс.» | словенська |
| čapati «хапати; збивати (фрукти з дерева)» | чеська |
| ца́пати | ? |
| ха́пати | ? |
| čafsīdan «хапати» | ? |
оча́патися «опритомніти, прийти до свідомості»
очевидно, пов’язане з ча́пати «повільно йти», букв. «насилу прийти до свідомості»;
р. [оча́паться], бр. [ачапа́цца] «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ачапа́цца «тс.» | білоруська |
| оча́паться | російська |
| ча́пати «повільно йти» | ? |
чала́пати «хляпати; ляскати; човгати; [бігти клусом]»
дієслово, аналогічне ча́пати, шла́пати, пор. п. człapać, [szłapać] «тс.»;
звуконаслідувальні утворення, похідні від вигуку чала́п;
Фонетичні та словотвірні варіанти
чала́п
«вигук, що імітує хляпання, ляскання»
чалапани́на
«бродіння по болоті чи по воді, робота в грязюці»
чала́пкати
чалапкоті́ти
чалапу́та
«людина, взута у великі, недоладні чоботи»
чалапу́ти
«погані чоботи або черевики»
челе́пати
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| człapać | польська |
| ча́пати | ? |
| шла́пати | ? |
| człapać | ? |
| szłapać «тс.» | ? |
| чала́п | ? |
чапа́ «сапа»
запозичення з тюркських мов;
пор. тур. c̦apa «мотика, кирка; якір», крим.-тат. чапа «тс.»;
менш переконливе пов’язання р. [ча́пка] із са́па (Преобр. II 251);
р. [ча́пка], болг. ча́па «мотика», м. [чапа] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
чапа́ти
«сапати»
чапкува́ти
«полоти городні культури»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ча́па «мотика» | болгарська |
| чапа «тс.» | кримсько-татарська |
| чапа «тс.» | македонська |
| ча́пка із са́па | російська |
| ча́пка | російська |
| c̦apa «мотика, кирка; якір» | турецька |
| c̦apa «мотика, кирка; якір» | ? |
чапавка «вид рибальської сітки»
не зовсім ясне;
можливо, пов’язане з ча́пати «повільно ступати, іти не поспішаючи» (під час ловіння риби цим пристроєм);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ча́пати «повільно ступати, іти не поспішаючи» (під час ловіння риби цим пристроєм) | ? |
ча́питися «триматися за когось; чіплятися за когось»
результат контамінації слів ча́пати та чі́па́ти, чепи́ти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
чапи́ці
«ручні кайдани»
чапки́й
«старанний, беручкий»
ча́пко
«скоро, швидко»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ча́пати | ? |
| чі́па́ти | ? |
| чепи́ти | ? |
чапі́ти «непорушно сидіти, стояти на одному місці, чатувати СУМ; погано робитися Г, [слабо триматися; животіти] О»
псл. čapěti;
чергуванням голосних пов’язане з ча́пати, чіпа́ти;
р. [ча́пить] «нахиляти», п. [czapić] «присідати навпочіпки», ч. čapěti, [čapjet], вл. čapać so «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
чампі́те
«невідступно чекати кого-небудь»
чапи́ти
«чатувати»
чепі́ти
«сидіти навкарачки; сидіти без діла Нед, триматися, чекати Мо»
чипі́ти
«стирчати в чомусь, прилипати до чого-небудь»
чіпі́ти
«тс.; сидіти навкарачки; сидіти у когось на шиї»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| čapać so «тс.» | верхньолужицька |
| czapić «присідати навпочіпки» | польська |
| čapěti | праслов’янська |
| ча́пить «нахиляти» | російська |
| čapjet | українська |
| čapěti | чеська |
| ча́пати | ? |
| чіпа́ти | ? |
чаплі́я́ «кухарське знаряддя, яким переносять гарячу сковороду СУМ; [прилад, яким шаповал розбиває вовну Г]»
пояснюється також як похідне від ча́пати (ЭССЯ 4, 21);
форми з а в першому складі виникли під впливом слів ча́пати, ча́питися;
первісна форма чеплі́я́, утворена від чіпа́ти (чіпля́ти, чепи́ти);
р. [ча́пельник, чапела́] «чаплія», бр. чапяла́ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
чап'я́
«чаплія»
чапли́га
«чаплія»
ча́пля
«чаплія»
чеплія
«тс.»
чиплиї́льно
«ручка чаплії»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| чапяла́ «тс.» | білоруська |
| ча́пельник | російська |
| чапела́ «чаплія» | українська |
| ча́пати | ? |
| ча́пати | ? |
| ча́питися | ? |
| чеплі́я́ | ? |
| чіпа́ти (чіпля́ти, чепи́ти) | ? |
чі́па́ти «торкатися; турбувати; звертати увагу на щось; стосуватися когось (чогось)»
псл. čěpati «хапати; торкатися; зачіпати; згинати»;
разом із псл. čapati, укр. ча́пати і далі з capati, укр. [ця́пати], найвірогідніше, є експресивним словом звуконаслідувального походження (ЭССЯ 3, 171–172; 4, 17–18);
споріднене (радше типологічно, ніж генетично) з лат. саріō «беру», гр. ϰάπτω «хапаю, ковтаю»;
укр. і в чіпа́ти (як продовження давнішого h), очевидно, пізнішого походження;
р. [чепа́ть] «чiпляти; чіпати», бр. чапа́ць «торкатися; зачіпати, турбувати», п. czepiać (заст.) «чіпляти», czepiać się «чіплятися, хапатися», ч. [čepit] «бити», болг. [че́пя] «ламаю», м. чепка «порпається (про курку)», схв. че́пнути «наступити ногою»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
за́чеп
заче́па
«зачіпка; задирака»
зачепе́нда
«задирака»
зачіпа́льний
«збуджувальний»
зачіпе́нька
«привід»
за́чіпка
зачі́пливий
зачі́плювач
зачіпни́й
«наступальний»
за́чіпник
«задирака»
защипка
«застібка»
зчеп
зчі́пень
«з’єднання, зчеплення»
зчі́пка
зчі́плювач
зчіпля́к
«конгломерат, з’єднання, скупчення»
зчіпни́й
на перече́пі
«бути перешкодою»
(у виразі на перече́пі бу́ти)
навпо́чіпки
напо́чіпки
«зігнувши ноги в колінах і тримаючись на пальцях ніг»
(присл.)
невідче́пливий
о́чеп
«гак, жердина в колодязному журавлі, яка опускається в колодязь разом з відром, що до неї причіплене»
оче́па
«гак, за допомогою якого притягують до берега пліт»
о́чепка
о́чепка
«перев’язь, на якій носять торбину, коробку тощо»
перече́па
«перешкода, завада»
перечепи́ти
перечепля́ти
«перечіпляти; переривати (розмову)»
пере́чіпка
пі́дчіп
«підшипник, втулка»
підчі́пка
підчіпни́й
«підвішений, висячий»
підчі́пок
«підшипник»
по́чеп
«почіпка?»«сидіти на самому кінці»
(у виразі сиді́ти на по́чепі)
поче́пини
«надягання після весілля на молоду головного жіночого убору»
по́чепка
«мотузок, за допомогою якого гойдають колиску, вервечка; мотузок, на якому висить колиска; поворозка в кошику, який носиться за плечима»
по́чепки
«чотири мотузки, на яких підвішується колиска до стелі»
почепни́й
по́чіпка
по́чіпки
(переважно у виразі сиді́ти (сі́сти)(навпо́чіпки)
приче́па
«хвіртка; прибудова біля хати, повітки тощо»
причепи́лівка
«околиця села, побудована пізніше, новобудова»
при́чепка
«причіпка, зачіпка; підвіска, брелок»
приче́пливий
приче́пний
«причепливий»
причипе́нда
«причепа, настирлива, нав’язлива, набридлива людина»
при́чіп
при́чі́пка
причі́плювач
причіпни́й
причі́пни́й
«підвішений; (грам.) аглютинуючий»
причі́пний віз(ок)
«причіпний візок, вагон»
при́чі́пок
«щось причіплене до іншого, великого»
уче́пистий
«причепливий, нав’язливий»
цепйолка
«жердяне кріплення стріхи»
ціпля́нка
чепа́ти
«чіпати; звисати»
чеплянка
«ліпуха грозниста, Tragus racemosus Desf.»
(бот.)
чи́павка
«жердина на гребні даху»
чипа́ти
«чіпати»
чипу́га
«дереза, Сaragana frutescens DC.»
(бот.)
чіп'є
чіп'я
«очепа, крюк, за допомогою якого притягують пліт»
чі́па
«корч на річці, за який зачіпляють рибальські сітки»
чіпки́й
чіпля́нка
«ліпуха, Tragus Hall»
(бот.)
чіпля́ти
чіпни́й
«хваткий»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| чапа́ць «торкатися; зачіпати, турбувати» | білоруська |
| че́пя «ламаю» | болгарська |
| ϰάπτω «хапаю, ковтаю» | грецька |
| саріō «беру» | латинська |
| чепка «порпається (про курку)» | македонська |
| czepiać «чіпляти»«чіплятися, хапатися» (заст.) | польська |
| czepiać się «чіпляти»«чіплятися, хапатися» (заст.) | польська |
| čěpati «хапати; торкатися; зачіпати; згинати» | праслов’янська |
| čapati | праслов’янська |
| чепа́ть «чiпляти; чіпати» | російська |
| че́пнути «наступити ногою» | сербохорватська |
| ча́пати | українська |
| ця́пати | українська |
| чіпа́ти (як продовження давнішого h) | українська |
| čepit «бити» | чеська |
ца́бати «повільно йти, плентатися»
очевидно, фонетичний варіант дієслова ча́пати, можливо, під впливом ци́бати;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ци́бати
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ча́пати | ? |
| ци́бати | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України