Ч — ЕТИМОЛОГІЯ | Горох — українські словники

альбатро́с

запозичення з французької мови;

фр. albatros походить від англ. albatross, яке в давнішій формі algatross було запозичене з португальської мови;

порт. alcatroz «баклан, альбатрос» (ісп. alcatroz «пелікан»), очевидно, пов’язане з порт. alcadroz «черпак, ківш» (ісп. arcaduz ‹ alcaduz «черпак на водяному колесі»), яке походить від ар. al-qādūs «черпак, ківш»;

р. бр. альбатро́с, п. ч, слц. вл. albatros, болг. албатро́с, схв. àлбатрос, слн. àlbatros;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
albatross	англійська
al-qādūs «черпак, ківш»	арабська
альбатро́с	білоруська
албатро́с	болгарська
albatros	верхньолужицька
ч	польська
alcatroz «баклан, альбатрос» (ісп. alcatroz «пелікан»)	португальська
alcadroz «черпак, ківш» (ісп. arcaduz ‹ alcaduz «черпак на водяному колесі»)	португальська
альбатро́с	російська
àлбатрос	сербохорватська
albatros	словацька
àlbatros	словенська
albatros	французька

біс «чорт; [шал, скаженість ВеУг]»

псл. běsъ ‹ *boids- (‹iє. *bhoidh-), очевидно, пов’язане з bojati sę «боятися»;

у такому разі споріднене з лит. baisà «страх», baisùs «жахливий, бридкий», лат. foedus «бридкий», гр. πίθηκος «мавпа» та ін;

менш переконливе зведення (Moszyński PZJP 191 – 192) до іє. *bhōs- «блищати, світити» і пов’язування з дінд. bhāsati «блищить», bhāsa «світло, блиск», як і зіставлення (Ильинский РФВ 65, 215–216) з бо́сий;

р. м, бес, др. бѣсъ, п. bies, ч, вл. нл. ст. běs, слц. bes, болг. бяс, схв. бȇс «лють, злість, шал», слн. bés, стсл. бѣсъ;

Фонетичні та словотвірні варіанти

бісеня́

біси́тель «чорт, який сварить людей між собою»

біси́ти

біси́ця

біснува́тий

біснува́тися

бісо́вщина

бісо́та «нечиста сила»

бісу́рка «тс.»

бішений «дурман, Datura stramonium L.» (у виразі [бішені огірки (бот.)

бси́ха «чортиця»

добі́са

достобі́са

забісо́ваний

збіс «шал, скаженість»

збі́са «багато»

збісині́ти

збіснова́тіти

збіші́лість

обі́сіти

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
бяс	болгарська
běs	верхньолужицька
πίθηκος «мавпа»	грецька
bhāsati «блищить»	давньоіндійська
бѣсъ	давньоруська
*bhōs- «блищати, світити»	індоєвропейська
foedus «бридкий»	латинська
baisà «страх»	литовська
běs	нижньолужицька
bies	польська
běsъ	праслов’янська
м	російська
бȇс «лють, злість, шал»	сербохорватська
bes	словацька
bés	словенська
бѣсъ	старослов’янська
бес	українська
ч	українська
*bhoidh-	?
sę «боятися»	?
baisùs «жахливий, бридкий»	?
bhāsa «світло, блиск»	?
сий	?
běs	?

ембріо́н

фр. embryon через посередництво латинської мови (лат. embryo) запозичено з грецької гр. ἐμβρυον «новонароджене ягня; за родок» утворене з префікса ἐν- (› ἐμ-) «в-» і основи дієслова βρύω «цвісти, квітувати, кипіти, виливати, вирощувати», етимологічно не з’ясованого;

запозичення з французької мови;

р. эмбрио́н, бр. эмбрыён, п. embrion, ч, слц. embryo, вл. embryon, болг. м. ембрио́н, схв. ȅмбрио, слн. émbrio;

Фонетичні та словотвірні варіанти

ембріона́льний

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
эмбрыён	білоруська
ембрио́н	болгарська
embryon	верхньолужицька
ἐμβρυον «новонароджене ягня; за родок»	грецька
ембрио́н	македонська
embrion	польська
эмбрио́н	російська
ȅмбрио	сербохорватська
embryo	словацька
émbrio	словенська
ч	українська
embryon (лат. embryo)	французька
ἐν- «в-» (› ἐμ-)	?
βρύω «цвісти, квітувати, кипіти, виливати, вирощувати»	?

обру́ч

псл. obrǫčь «зап’ястя, браслет, кільце», утворене з прийменника ob «навколо» й основи іменника rǫka «рука»;

р. о́бруч, бр. абру́ч, др. обручь, п. obręcz, ч. слц. obruč, вл. wobruč, нл. hobruc (hobryc) «зап’ястя», болг. о́бръч «обруч», схв. о̏брӯч, слн. obróč «тс.», цсл. обрѫчь «кільце»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

обру́че

обру́чик

обручи́нка «тс.»

обру́чка «перстень»

обручкова́тий

обручкува́ти «окільцювати»

обру́чник «наречений»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
абру́ч	білоруська
о́бръч «обруч»	болгарська
wobruč	верхньолужицька
обручь	давньоруська
hobruc «зап’ястя» (hobryc)	нижньолужицька
obręcz	польська
obrǫčь «зап’ястя, браслет, кільце»	праслов’янська
о́бруч	російська
ч	сербохорватська
obruč	словацька
obróč «тс.»	словенська
обрѫчь «кільце»	церковнослов’янська
obruč	чеська
ob «навколо»	?
rǫka «рука»	?

скетч «ескіз; вистава, жарт»

англ. sketch «естрадна п’єса жартівливого змісту» походить від іт. schizzo «бризки; штрих, ескіз», яке через лат. schedium «поетичний експромт» зводиться до гр. σχέδιος «імпровізований», пов’язаного з σχη̃μα «вигляд, форма; нарис, ескіз»;

запозичення з англійської мови;

р. бр. скетч, п. skecz, ч. слц. skeč, болг. м. скеч, схв. ске̏ч, слн. skéč;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
sketch «естрадна п’єса жартівливого змісту»	англійська
скетч	білоруська
скеч	болгарська
σχέδιος «імпровізований»	грецька
schizzo «бризки; штрих, ескіз»	італійська
schedium «поетичний експромт»	латинська
скеч	македонська
skecz	польська
скетч	російська
ч	сербохорватська
skeč	словацька
skéč	словенська
skeč	чеська
σχη̃μα «вигляд, форма; нарис, ескіз»	?

коле́га

запозичення з латинської мови;

лат. collega «спільно обраний товариш по роботі в державній установі; товариш по службі; співробітник» пов’язане з collēgium «товариство, спільна державна служба; співробітництво; колегія» і утворене за допомогою префікса con- (›col-) «з-» і дієслова lego «збираю; обираю»;

р. колле́га, бр. кале́га, п. ч, слц. вл. kolega, болг. м. схв. коле́га, слн. koléga;

Фонетичні та словотвірні варіанти

колегіа́льний

коле́гіум «закритий середній або вищий навчальний заклад у XVI--XVIII ст.»

коле́гія

колежа́нка «колега (жінка)»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
кале́га	білоруська
коле́га	болгарська
kolega	верхньолужицька
collega «спільно обраний товариш по роботі в державній установі; товариш по службі; співробітник»	латинська
con- «з-» (›col-)	латинська
lego «збираю; обираю»	латинська
collēgium	латинська
col-	латинська
коле́га	македонська
ч	польська
колле́га	російська
коле́га	сербохорватська
kolega	словацька
koléga	словенська

коло́с «статуя, предмет, створіння величезних розмірів; велетень»

запозичення з західноєвропейських мов;

н. Kolóss «колос, гігант», фр. colosse «тс.» походять від лат. colossus «велетенська статуя», що виводиться від гр. κολοσσός «статуя великого розміру», слова невідомого, мабуть середземноморського, походження;

р. коло́сс, бр. кало́с, ч, слц. вл. kolos, болг. м. ко́лос, схв. кòлос, слн. kólós;

Фонетичні та словотвірні варіанти

колоса́льний «величезний»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
кало́с	білоруська
ко́лос	болгарська
kolos	верхньолужицька
κολοσσός «статуя великого розміру»	грецька
colossus «велетенська статуя»	латинська
ко́лос	македонська
Kolóss «колос, гігант»	німецька
коло́сс	російська
кòлос	сербохорватська
kolos	словацька
kólós	словенська
ч	українська
colosse «тс.»	французька

чи́стий «не забруднений; без домішок»

«[дощечка, якою б’ють прядиво, очищуючи від костриці]», підчи́стка, пречи́стий, [пречи́сник] «свято Нед; свято 16 серпня Нерукотворного Образа Пі», [прочи́сни́й, прочища́льний] «який прочищує» Куз, [про́чистка] «очищення; очищена лопатою доріжка; просіка», [прочи́стник] (бот.) «льонок, Linum carathicum L.» Нед, [счи́стини, счи́стисько] «послід» Нед;

псл. čistъ «чистий» «проціджений»;

утворене як пас. дієприкметник мин. ч. від не збереженого в слов’янських мовах дієслова *čidjǫ «очищую», čisti «очищувати», що пов’язане з cěstiti «чистити», cěditi «цідити», укр. ціди́ти і споріднене з лит. skóstas «рідкий», лтс. šķîsts «тс.», šķīsts «чистий», прус. skijstan «тс.», а також з лит. skíesti «розріджувати, розділяти», лат. scindō «розділяю», гр. σχίζω «тс.», дінд. chinátti «розділяє»;

іє. (s)kē˘i-d- «тяти, відтинати, відділяти, відокремлювати»;

р. чи́стый «чистий», бр. чы́сты «тс.», др. чистыи «чистий; відкритий; рідкий, без заростей (про ліс); вільний від обов’язків; повний; ясний; прямий; непорочний; праведний; святий; викінчений; священий», п. czysty, ч. слц. čistó «чистий», вл. čisty «тс.; саморідний; незайманий», нл. cysty, полаб. cai̯stě, болг. м. чист, схв. чст, слн. číst, стсл. чистъ «тс.»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

зачи́стка

зчи́сток «послід у корови, яка отелилася»

на́чисто

нечи́стий «[незліченний; заражений хворобою; неохайний]»

нечисто́та́

не́чисть

обчи́стка

очи́сни́й

очи́сник

очи́стка

о́чисть «очищення, чистка»

очи́щувальний

очи́щувач

пере́чи́стка

чи́ста «(повна) відставка»

чиста́ш «місце, розчищене від лісу»

чистенина «зерновий хліб; ячмінь, полба, жито, пшениця»

чи́сти(й) «ріг у рубленій хаті, у якому кінці колод відрізуються рівно, під прямим кутом» (у виразі чи́стий ву́гол)

чи́стик

чисти́ло «дитячий послід»

чисти́льний

чисти́льник

чистина́ «чисте, незаросле місце»

чисти́на́

чи́стити

чи́стість «чистота; [духовна чистота Г]»

чи́стка

чистови́й

чистови́к

чистота́

чистотнє «чисто, цнотливо»

чисту́н «акуратна людина; чистьоха»

чисту́ха

чистьба́ «очищення, чистка, чистота»

чистьо́ха

чистю́к

чистю́чка

чистяни́й «хліб з пшениці або жита (без лусок)» (у сполученні чистяни́й хліб)

чи́шчавка «вид невеликої жаби, що буває в колодязях, копанках»

чи́шчалка «тс.»

чи́шчаўка «прилад, об який чистять взуття, заходячи в хату; жаба, котра очищує воду»

чи́щений

чістенина «тс.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
чы́сты «тс.»	білоруська
чист	болгарська
čisty «тс.; саморідний; незайманий»	верхньолужицька
σχίζω «тс.»	грецька
chinátti «розділяє»	давньоіндійська
чистыи «чистий; відкритий; рідкий, без заростей (про ліс); вільний від обов’язків; повний; ясний; прямий; непорочний; праведний; святий; викінчений; священий»	давньоруська
scindō «розділяю»	латинська
šķîsts «тс.»	латиська
skóstas «рідкий»	литовська
skíesti «розріджувати, розділяти»	литовська
чист	македонська
cysty	нижньолужицька
cai̯stě	полабська
czysty	польська
čistъ «чистий»	праслов’янська
skijstan «тс.»	прусська
чи́стый «чистий»	російська
ч	сербохорватська
čistó «чистий»	словацька
číst	словенська
чистъ «тс.»	старослов’янська
ціди́ти	українська
*čidjǫ «очищую»	чеська
čistó «чистий»	чеська
дієприкметник	?
*čidjǫ «очищую»	?
čisti «очищувати»	?
cěstiti «чистити»	?
cěditi «цідити»	?
šķīsts «чистий»	?

ЗМІСТ

альбатро́с

біс «чорт; [шал, скаженість ВеУг]»

ембріо́н

обру́ч

скетч «ескіз; вистава, жарт»

коле́га

коло́с «статуя, предмет, створіння величезних розмірів; велетень»

чи́стий «не забруднений; без домішок»