ЦІТ — ЕТИМОЛОГІЯ
ціт «парне число»
результат фонетичної видозміни слова чіт «тс.», що відбулася, можливо, під впливом бр. цот або п. [сet, cetno] «тс.»;
р. [ця́таться] «гратися в чіт та лишку», бр. цот, п. [cet];
Фонетичні та словотвірні варіанти
ціта́ти
«гратися в чіт та лишку»
ці́тка
«дитяча гра»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| цот | білоруська |
| цот | білоруська |
| сet, cetno «тс.» | польська |
| cet | польська |
| ця́таться «гратися в чіт та лишку» | російська |
| чіт «тс.» | ? |
Тит (чоловіче ім’я)
через церковнослов’янське посередництво запозичено з грецької мови;
гр. Τίτος походить від лат. Titus, очевидно, пов’язаного з titulus «шана, честь, слава»;
р. м. Тит, бр. Ціт, п. Tytus, ч. слц. Titus, болг. Ти́тьо, *Тит, схв. Тит(о), слн. Tit(o), стсл. Титъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Титко́
Ті́тъ
«ч(ес)ти достои(н) а(бо) учтивы(и)»
(1627)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Ціт | білоруська |
| Ти́тьо | болгарська |
| *Тит | болгарська |
| Τίτος | грецька |
| Titus | латинська |
| titulus «шана, честь, слава» | латинська |
| Тит | македонська |
| Tytus | польська |
| Тит | російська |
| Тит(о) | сербохорватська |
| Titus | словацька |
| Tit(o) | словенська |
| Титъ | старослов’янська |
| Titus | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України