ЦІВА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ці́ва «циліндрична деталь у шестірні; шпулька»
псл. cěvа, сěvь;
споріднене з лит. šeivá «починок; цівка», лтс. saiva «тс., човник» (сумніви – Zubatý St. a čl. I 2, 90–92);
давній балтослов’янський ткацький термін, який виник на базі іє. *skoi̯vā, похідного від *sqēi- «різати, відділяти», з яким пов’язані також дінд. chyáti «відрізує», ірл. scīan «ніж», лат. dēscīsco «відпадаю»;
р. це́вка «ціва; одна з кісток ноги птаха», бр. цэ́ўка «тс.», др. цѣвьница «струна; ліра; сопілка (?)», п. cewa, ч. cåva, сívka «шпулька», ст. cívka «судина», слц. cieva, вл. cywa, нл. [cewa], cowa, полаб. cev, болг. цев «шпулька; цівка; ствол, дуло», м. цевка «тс.», схв. це̑в «тс.», слн. cåv, стсл. цѣвь;
Фонетичні та словотвірні варіанти
підці́вник
ці́вка
«стовбур дерева; шпулька; трубка; кістка; частина олійниці; вид пастки для звірів; струмінь»
цівка́стий
«циліндричний»
цівкови́й
(мех.)
цівкува́тий
«трубчастий»
цівни́ця
«багатоствольна флейта»
(муз.)
ці́вничка
«вермілія (вид черв’яка), Serpula»
(зоол.)
ціво́чниці
«вид равликів (що живуть у трубці), Inclusa»
(зоол.)
ці́вочні
«сифонофори (трубчатники), Siphonophora»
(зоол.)
цівува́тий
«порожнистий»
ціву́ниці
«тс.»
цѣвка
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| цэ́ўка «тс.» | білоруська |
| цев «шпулька; цівка; ствол, дуло» | болгарська |
| cywa | верхньолужицька |
| chyáti «відрізує» | давньоіндійська |
| цѣвьница «струна; ліра; сопілка (?)» | давньоруська |
| *skoi̯vā | індоєвропейська |
| scīan «ніж» | ірландська |
| dēscīsco «відпадаю» | латинська |
| saiva «тс., човник» (сумніви -- Zubatý St. a čl. I 2, 90--92) | латиська |
| šeivá «починок; цівка» | литовська |
| цевка «тс.» | македонська |
| cewa | нижньолужицька |
| cowa | нижньолужицька |
| cev | полабська |
| cewa | польська |
| cěvа | праслов’янська |
| це́вка «ціва; одна з кісток ноги птаха» | російська |
| в «тс.» | сербохорватська |
| cieva | словацька |
| cåv | словенська |
| цѣвь | старослов’янська |
| сívka «шпулька» | українська |
| cåva | чеська |
| *sqēi- «різати, відділяти» | ? |
| cívka «судина» | ? |
аці́ба (вигук, яким відганяють щенят)
походження неясне;
можливо, виникло в результаті злиття прийменника од (‹от) і якогось утворення від займенникової основи с- з пізнішим переходом початкового о в а і відпадінням а під впливом вигуків ако́т–кот, агу́ш–гуш зіставлення з [ці] (вигук для підклика ня кіз), ціп-ціп (вигук для підкликання курчат) (Crânjală 234) непереконливе;
Фонетичні та словотвірні варіанти
аці́б
аці́ва
аці́па
ці́ба
ці́ва
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ціп-ціп (вигук для підкликання курчат)(Crânjală 234) | українська |
| ці | українська |
| с- | ? |
| ако́т | ? |
| агу́ш (вигук для підклика ня кіз) | ? |
| кот | ? |
| гуш (вигук для підклика ня кіз) | ? |
ці́ба́ «вигук, яким відганяють собак або цуценят»
виникло, мабуть, унаслідок відпадіння початкового а- в семантично близькому вигукові аці́ба;
р. [ци́(ы)ма] «тс.» Даль;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ци́ба
цібе́
ці́ва
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ци́(ы)ма «тс.» | російська |
| аці́ба | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України