ЦИВІЛЬНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
циві́льний «невійськовий, громадянський»
запозичення з латинської мови;
лат. сīvīlis «громадянський; державний; чемний» походить від сīvis «громадянин; підданець», що зводиться до іє. *k῀ei- «лежати», з яким пов’язані також гр. ϰεĩμαι «лежу», ϰοίτη «ложе, постіль; гніздо», ϰώμη «село, селище», гот. haims «село», дангл. hām «будинок, житло», лит. šeimá, лтс. sаime, прус. seimīns «тс.», стсл. сѣмиа «родина; челядь», укр. сім’я́;
р. (заст.) циви́льный, бр. цыві́льны, п. cywilny, ч. civilní, слц. civil, civilnó, вл. ciwilny, болг. циви́лен, м. цивилен, схв. цѝвӣлнӣ, слн. civílen;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
цыві́льны | білоруська |
циви́лен | болгарська |
ciwilny | верхньолужицька |
haims «село» | готська |
ϰεĩμαι «лежу» | грецька |
hām «будинок, житло» | давньоанглійська |
*k῀ei- «лежати» | індоєвропейська |
сīvīlis «громадянський; державний; чемний» | латинська |
sаime | латиська |
šeimá | литовська |
цивилен | македонська |
cywilny | польська |
seimīns «тс.» | прусська |
циви́льный (заст.) | російська |
цѝвӣлнӣ | сербохорватська |
civil | словацька |
civilnó | словацька |
civílen | словенська |
сѣмиа «родина; челядь» | старослов’янська |
сім'я́ | українська |
civilní | чеська |
сīvis «громадянин; підданець» | ? |
ϰοίτη «ложе, постіль; гніздо» | ? |
ϰώμη «село, селище» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України