ЦЕРЕМОННИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
церемо́нія «установлений порядок проведення якогось обряду, урочистість; зовнішня умовність, манірність»
запозичення з латинської мови;
лат. сaerimōnia (сaeremōnia) «благоговіння; святість, побожність; шанування; культовий обряд; (первісно) обряд, що його виконували етруські жерці в місті Caere (поблизу Рима)», утворене від назви міста Caere за допомогою форманта -mōnia (-mōnium), що позначав дію або результат дії і споріднений із грецьким формантом -μων у словах μνήμων «той, що пам’ятає», τλήμων «терплячий, витривалий» тощо;
р. болг. церемо́ния, бр. цырымо́нія, п. ceremonia, ч. ceremonie, слц. сeremînia, вл. ceremonija, м. церемониja, схв. церѐмōниja, слн. ceremînija;
Фонетичні та словотвірні варіанти
церемо́нитися
церемоніа́л
церемоніа́льний
церемонія
церемо́ніял
церемо́нний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| цырымо́нія | білоруська |
| церемо́ния | болгарська |
| ceremonija | верхньолужицька |
| сaerimōnia «благоговіння; святість, побожність; шанування; культовий обряд; (первісно) обряд, що його виконували етруські жерці в місті Caere (поблизу Рима)» (сaeremōnia) | латинська |
| церемониja | македонська |
| ceremonia | польська |
| церемо́ния | російська |
| церѐмōниja | сербохорватська |
| сeremînia | словацька |
| ceremînija | словенська |
| ceremonie | чеська |
| -mōnia (-mōnium) | ? |
| μνήμων «той, що пам’ятає» | ? |
| τλήμων «терплячий, витривалий» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України