ЦЕНТРАЛЬНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

центр «осереддя, середня частина чогось»

запозичене з латинської мови, можливо, через посередництво німецької або французької;
лат. centrum (› н. Zentrum, фр. centre «центр») «ніжка циркуля; осереддя кола; кісточка плоду» походить від гр. ϰέντρον «колюча зброя; голка, жало; осереддя», утвореного від ϰεντέω «колю, жалю», що зводиться до іє. *k῀ent- «колоти», з яким пов’язані також брет. kentr «шпора», дірл. cinteir «тс.», двн. hantag «гострий, колючий», лтс. sist «бити, вдарити», вал. cethr «цвях»;
джерелом слова центральний (від якого походять інші слова з суфіксом -аль-) є лат. centrālis «серединний», утворене від centrum;
р. центр, бр. цэнтр, п. ч. слц. вл. centrum, болг. це́нтър, м. центар, [центро], схв. це̏нтар, слн. centrálen «центральний»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

центра́л «велика каторжна в’язниця» (іст.)
централіза́ція
централі́зм
централізува́ти
централі́ст
централісти́чний
центра́лка «в’язниця (іст.); вид рушниці»
центра́ль «головна магістраль»
центра́льний
центри́зм (політ.)
центри́ст (політ.)
центрі́вка (тех.)
це́нтро «тс.»
центрови́к «представник центру»
центрува́ти (тех.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
цэнтр білоруська
це́нтър болгарська
kentr «шпора» бретонська
cethr «цвях» валлійська
centrum верхньолужицька
ϰέντρον «колюча зброя; голка, жало; осереддя» грецька
hantag «гострий, колючий» давньоверхньонімецька
cinteir «тс.» давньоірландська
*k῀ent- «колоти» індоєвропейська
centrum «ніжка циркуля; осереддя кола; кісточка плоду» (› н. Zentrum, фр. centre «центр») латинська
centrālis «серединний» латинська
sist «бити, вдарити» латиська
центар македонська
centrum польська
центр російська
нтар сербохорватська
centrum словацька
centrálen «центральний» словенська
центро українська
centrum чеська
ϰεντέω «колю, жалю» ?
центральний (від якого походять інші слова з суфіксом -аль-) ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України