ХУТІР — ЕТИМОЛОГІЯ
ху́тір
не зовсім ясне;
припускається запозичення з уг. határ «кордон, межа» (SW I 308), до якого зводяться слн. határ «межа, край», схв. ха̏та̑р «належні селу землі», укр. хота́р «тс.» (Bern. I 386, 406; Соболевский AfSlPh 33, 481, Лекции 128, ЖМНП 1911 май, 167);
пов’язується (Фасмер IV 286–287; Kiparsky GLG 146; Matzenauer 180) із двн. huntari «округа; село; район», дшв. hundari «тс.»;
виведення з ар. quṭr «сторона, місцевість» (Mikl. EW 91; Lokotsch 101; Горяев 403) викликає сумнів, оскільки цього слова немає в тюркських мовах, через посередництво яких арабізми потрапляли в українську;
р. ху́тор, бр. ху́тар, п. futor, [chutor];
Фонетичні та словотвірні варіанти
фу́тір
фу́тор
«хутір»
футоръ
ху́тор
хутори́ще
«місце, де був хутір»
хуторни́к
«фермер»
хуторя́нець
«мешканець хутора»
хуторя́ни́н
хуторя́нство
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
quṭr «сторона, місцевість» | арабська |
ху́тар | білоруська |
huntari «округа; село; район» | давньоверхньонімецька |
hundari «тс.» | давньошведська |
futor | польська |
ху́тор | російська |
ха̏та̑р «належні селу землі» | сербохорватська |
határ «межа, край» | словенська |
határ «кордон, межа» | угорська |
хота́р «тс.» | українська |
chutor | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України