ХУТІР — ЕТИМОЛОГІЯ

ху́тір

не зовсім ясне;
припускається запозичення з уг. határ «кордон, межа» (SW I 308), до якого зводяться слн. határ «межа, край», схв. ха̏та̑р «належні селу землі», укр. хота́р «тс.» (Bern. I 386, 406; Соболевский AfSlPh 33, 481, Лекции 128, ЖМНП 1911 май, 167);
пов’язується (Фасмер IV 286–287; Kiparsky GLG 146; Matzenauer 180) із двн. huntari «округа; село; район», дшв. hundari «тс.»;
виведення з ар. quṭr «сторона, місцевість» (Mikl. EW 91; Lokotsch 101; Горяев 403) викликає сумнів, оскільки цього слова немає в тюркських мовах, через посередництво яких арабізми потрапляли в українську;
р. ху́тор, бр. ху́тар, п. futor, [chutor];
Фонетичні та словотвірні варіанти

фу́тір
фу́тор «хутір»
футоръ
ху́тор
хутори́ще «місце, де був хутір»
хуторни́к «фермер»
хуторя́нець «мешканець хутора»
хуторя́ни́н
хуторя́нство
Етимологічні відповідники

Слово Мова
quṭr «сторона, місцевість» арабська
ху́тар білоруська
huntari «округа; село; район» давньоверхньонімецька
hundari «тс.» давньошведська
futor польська
ху́тор російська
ха̏та̑р «належні селу землі» сербохорватська
határ «межа, край» словенська
határ «кордон, межа» угорська
хота́р «тс.» українська
chutor українська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України