ХТО — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. kъto – складне слово, утворене з двох займенників: къ, спорідненого з лит. kàs «хто, що», лтс. kas «тс.», гр. τέο «кого, чий», алб. kë «кого», лат. quī «який, котрий», ав. дперс. ka- «хто, котрий», kā- «тс.», дінд. kás «хто», хет. kui (з іє. *qu̯o-, *qu̯i-), що виділяється також в укр. ко́жний, ко́трий, куди́ тощо, і -to, похідного від псл. tъ (наявний лише в наз. – зн. в., пор. род. кого, дав. кому і т. д.);

форма з х в українській та деяких інших мовах постала внаслідок дисиміляції проривних кт і заміни першого з них фрикативним х;

р. кто, [хто], бр. хто, др. къто, п. слц. kto, ч. kdo (під впливом kde «де», kdy «коли»), ст. kto, вл. štî (під впливом što «що»), нл. chto, схв. тко̏ (метатеза), ко̏, слн. kdî, стсл. къто;

видозмінене запозичення з німецької мови;

нім. wer da «хто тут» складається з займенника wer, спорідненого з гот. ƕas «хто», лат. quod «що, яке», лит. kas «хто», псл. kъ-to, укр. хто, і прислівника da «там, тут», спорідненого з двн. dar, гот. þar «тс.», псл. tamo, укр. там;

схв. бèрдō (оклик вартового), бердо́кати «кричати бердо», п. ст. werdo (оклик вартового), werda «тс.»;

задовільної етимології не має;

пояснюється як наслідок обниження артикуляції е в де-(хто) і под. і переходу е в а (Зілинський RSl 9, 240, 244; Тимченко Курс історії укр. язика 125), виводиться з прислівника *къда (Німчук НЗ УжДУ 1958, 48), вважається генетично пов’язаним із спол. da¹ (Sł. prasł. II 323, 325);

можливо, запозичене з словацької мови, де також немає переконливого пояснення: виводиться з bodaj через проміжну ланку poda- (Machek ESJČ 79);

слц. da- (dačo «щось», dajako «якось, як-небудь», dajeden «якийсь, котрийсь», dakade «подекуди» тощо);

псл. *kъ-de, займенниковий прислівник, який складається з питального займенникового кореня *kъ, наявного також у псл. *kъ-to, укр. хто, і частки або суфікса -de (‹*dhe);

споріднене з дінд. kúha (‹*kudha) «де», ав. kudā «тс.», а також лит. kur «тс.», що має іншу частку;

р. где, бр. дзе, др. къде, п. gdzie, ч. слц. kde, вл. (h)dźe, нл. źe, źo, болг. [де], къде́, м. каде, схв. гдȅ, слн. [gdè], kjè, стсл. къде;

псл. kotrъ, kotorъ, koterъ, *kъtorъ, *kъterъ;

споріднене з лит. katràs «котрий (із двох)», [katarás] «тс.», лтс. katrs «кожен, усякий, будь-який», дінд. kataráḥ «котрий (із двох)», ав. katara-, гот. haѣar, двн. hwedar, гр. (іон.) κότερος, гр. πότερος «тс.», оск. pútúrús-píd «з обох боків», які зводяться до іє. *q^u̯o-, займенникового кореня, наявного також у псл. kъto, укр. хто, і суфікса -tor- (-ter-);

первісно займенник означав «котрий із двох», але пізніше набув значення «котрий із багатьох (незалежно від кількості)» і «який»;

р. кото́рый, бр. като́ры, др. которыи, котерыи, п. który, ч. který, слц. ktorý, [koterý, kot(o)rý], вл. kotry, нл. kótary, [kótery, kótory], схв. [котери], болг. [кутри́] «хто», слн. katéri, стсл. которъ, которыи, котєрыи;

псл. *kǫdy, *kǫda, утворене з кореня питального займенника *kъ, того caмого, що і в псл. *kъto, укр. хто, і часток -dy, -da, також займенникового походження, споріднених з псл. *kъ-de, укр. де, рос. укр. діал. да;

найімовірнішими відповідниками є прус. isquendau «звідки», лат. unde «звідки», inde «звідси»;

зіставлення з лат. quandō «коли, коли-небудь» (Walde–Hofm. II 398; Фасмер II 399) сумнівне;

р. куда́ [куды́], бр. куды́, др. куда, куды, п. kędy «де; куди», ч. kudy «яким шляхом», слц. kade «тс.; куди; де», полаб. vitkǫd «звідки», болг. къде́ «куди; де», м. каде «тс.», схв. куд «куди», кỳдā, «тс.», слн. kód «яким шляхом», стсл. кѫдоу «звідки; яким шляхом»;

вважається утвореним з основи blǫkъ «вигин» (пор. п. błąk «вигин річки»), яка виникла в результаті перерозподілу префіксальної форми ob-lǫkъ (пор. укр. облу́к «лука сідла») ›o-blǫkъ, за допомогою гіпотетичного словотворчого елемента ka- (ko-), виділюваного також у словах ка́діб, [ка́ворот, коверза́], ка́верза і повʼязуваного з прийменником kъ «к» або з питальним займенником kъ (пор. псл. kъ-to, укр. хто);

допускається (Moszyński JP 39, 1) можливість запозичення слова в польську мову з української;

р. [каблу́к] «комір сорочки», [каблу́чка] «перстень; кільце», п. kabłąk «дуга; дугоподібний предмет»;

через російську мову запозичено з західноєвропейських;

нім. quasi «нібито», фр. quasi «майже, мало не; нібито», quasi-, англ. quasi, quasi- походять від лат. qua-si «нібито; майже» з давнішого quamsi, що складається з прислівника quam «як», повʼязаного з відносним займенником qui «хто, який», спорідненим з псл. kъ-, укр. хто, і займенникового елемента sī «якщо, коли б; так», спорідненого з гот. swa «так», двн. sō «тс.»;

р. квази-, бр. квазі-, п. quasi «ніби; майже», ч. quasi-, слц. kvázi, kvázi- «тс.», болг. ква́зи «нібито», квази-, м. квази-, схв. ква́зи, квази-, слн. kvázi-;

запозичення з західноєвропейських мов;

нім. Quórum, фр. англ. quorum «кворум, достатня кількість присутніх на зборах» походить від латинської формули quorum praeseniia sufficit «чия присутність достатня», в якій слово quorum є формою род. в. мн. чол. р. від відносного займенника quī «хто, який», спорідненого з псл. kъ-jь, kъ-to, укр. кий, хто;

р. бр. болг. м схв. кво́рум, п. kworum, ч. kvorum, слц. слн. kvórum;

псл. kоmъ;

споріднене з лтс. kams «грудка», kama «брила», kamõls «клубок», лит. kamuolõs «тс.», а також з снн. ham «обгороджена ділянка», нн. «обгороджене поле», гр. κώμος «зв’язка»;

пов’язання з дінд. camuḥ «миска, чашка» (Petersson Glotta 8, 76) сумнівне;

п. [kom] є, мабуть, запозиченням з російської мови (Sławski II 389), ч. kominy – з південнослов’янських мов (Machek ESJČ 271);

р. ком «грудка», п. [kom] «грудка, брила», ч. заст. kominy «виноградні вижимки», болг. [ко́ми́на], м. комиње (зб.), схв. [кȍм] «тс.», кȍмина «тс.; зелена шкірка волоських горіхів»;

утворено від абревіатури КІМ – К(омуністичний) І(нтернаціонал) М(олоді), що є калькою р. КИМ՝, не виключено, що українське ім’я Кім є також запозиченням з російської мови;

р. Ким, бр. Кім «тс.»;

очевидно, похідне утворення від [кім] (род. в. ко́му) «тс.» із збільшувальним суфіксом -иґа (мабуть, з первісного -ика) і початковим г- з ґ- замість к під впливом суфіксального -ґ-;

може бути зіставлене і з [гоми́ла\ «брила, глиба». – Верхратський ВеНЗн 64. – Див. ще кім;

очевидно, результат видозміни незасвідченої форми *комиши́ти «тс.» (пор. [скомиши́тися] «збитися в грудку»), пов’язаної з [кім] «грудка» (див.);

результат злиття частки ni «ні» і займенникової форми ким (ор. в. одн. від ст. кыи «який»);

п. [nikim] «тс.»;

очевидно, похідні утворення від кім «грудка» (див.);

очевидно, пов’язане з [кім] «грудка»;

щодо суфікса -са пор. Ку́кса «обрубок руки»;

очевидно, споріднене з п. [kimować] «розумітися»;

виводиться також від лат. comes (род. в. comitis) «товариш володаря, вождя; супутник», пов’язаного з *cumire «йти разом» (Фасмер II 261; Sławski II 279–281; Machek ESJČ 261–262; Bezlaj ESSJ II 47–48);

менш переконливе зіставлення з гр. κωμήτης «селянин» (від гр. κώμη «село») (Birkenmajer JP 21, 174–176), з укр. кім, кім’ях (п. kien «колода», ч. kmen «стовбур; плем’я, рід, покоління») (van Wijk Slavia 4, 209–212);

р. ст. кметь «селянин, юнак, вояк», др. къметь, къметъ, къмѣть «вояк», п. kmieć «селянин, хлібороб; багатий господар», ч. kmeť «дід; гласний», ст. kmet «хлібороб; підданець», слц. kmeť «мудрий дід; (заст.) гласний», вл. kmjeć (заст.) «перший селянин; привідець, голова», болг. кмет «війт, міський голова», м. кмет «війт», схв. кмȅт «селянин, хлібороб; орендатор», слн. kmèt «селянин», цсл. КЪМЕТЬ, КМЕТЬ «славетна людина»;

очевидно, запозичення з польської мови;

п. knuć, knować «тс.; (ст.) обмірковувати; розтинати дерево» може бути зведене до псл. *[kъnovati] «розтинати, розколювати (дерево)» (‹*[kъnъ] «стятий стовбур дерева, колода», пор. п. ст. kien «тс.», споріднене з укр. [кім] «грудка»);

пов’язання (Pokorny 562– 563; Fraenkel 278–279) з лит. kniaüstis «копатися», гр. κνύω «дряпаю» недостатньо обґрунтоване;

псл. komarъ, пов’язане чергуванням голосних з *čьmeljь «джміль»;

споріднене з лит. kamãnė «джміль», [kamìnė] «дика бджола», лтс. kamane «тс.; джміль», kamene «джміль», kamine, прус. camus «тс.»;

далі зіставляється з двн. humbal, свн. humbel, hummel «тс.», свн. сангл. hummen «дзижчати», дінд. camaráḥ «Bos grunniens», лит. kìmti «хрипнути», що зводяться до звуконаслідувального індоєвропейського кореня *kem-;

припускається також (Sławski II 377–378) зв’язок з псл. *(š)čьmiti/sčemiti «затискати», укр. щеми́ти «тс.» (щодо семантики пор. лит. ùodas «комар», яке зіставляється з іє. *ōd-/ēd- «їсти», Schulze KZ 43, 41; Fraenkel 1164);

менш переконливе виведення від псл. komъ «брила, глиба; груда», р. ком, лтс. kams «тс.» (Nieminen LP III 187–205; Fraenkel 212), яким відповідає укр. [кім] «брила, грудка»;

р. кома́р «комар; [мурашка]», [кама́р] «мурашка», бр. кама́р «комар», др. ко-маръ, п. komar, [kamor, kamosa, komos, komosa, kómas, kómora], ст. [komor, komór, kumar, kumor], ч. слц. слн. komár, вл. заст. komor, нл. ст. komar «тс.», болг. Кома́р «тс.; довгоніг, Tipula L.», [ко́мар] «темно-коричневий хрущ; ґедзь», [ку́мар] «комар», м. комар, комарец, [ку́мар], схв. кàмāр, стсл. комаръ «тс.»;

сх.-сл. [komeljь] «тс.», як і пов’язане з ним чергуванням суфіксальних голосних псл. [komolъ] «безрогий», укр. комолий «тс.», є, очевидно, похідним від псл. [komъ] «брила, грудка», укр. [кім] «тс.»;

споріднене з лит. kamenas «пень, колода, стовбур; стебло; серцевина», kamíenas «стовбур; частина стовбура дерева біля кореневища», лтс. kamans «товстий кінець балки або колоди»;

р. комель «тс.; частина дерева, рослини біля кореня; [корінь дерева, рослини; стовбур дерева; пень; палиця; стеблина рослини; дрова; нижня частина снопа; жіноча зачіска]», бр. каме́ль «товстий нижній кінець колоди; частина дерева, рослини біля кореня; шматок дерева», п. [komel] «тс.» (з бр.);

псл. komolъ «безрогий; тупий, зрізаний», очевидно, пов’язане чергуванням суфіксальних голосних із сх.-сл. [komeljь] «товстий кінець колоди; оцупок дерева», укр. [коме́ль] «тс.», що зводиться до псл. komъ «брила, грудка», укр. [кім] «тс.», і чергуванням початкових кореневих приголосних – із зах.сл. [*gomolъ] «безрогий», п. ст. gomoły «[тс.]; з тупим кінцем, заокруглений»› ч. мор. [gomol’a] «безрога корова», нл. gomoły «безрогий, затуплений», спорідненими з лит. gamulà «безрога худоби на», gãmulas «безрогий» і псл. *gomóla «брила, грудка», укр. [гомі́лка] «головка сиру»;

можливе також зближення з п. komolec «жердина, до якої прикріплюються краї невода», ч. мор. [chomolec] «вид сітки для раків», схв. кòмолац «ліктьова кістка», слн. komólec «лікоть; міра довжини; лопатка (у тварин); пагорб»;

зіставляється ще з двн. hamal «скалічений», нвн. Hammel «(кастрований) баран» та дінд. śámalam «помилка, вада, шкода, втрата» (Machek IF 53, 89–90);

проблематичним є пов’язання з гр. κολοβός «скалічений» (Machek LP 5, 84; ESJČ 271);

р. комо́лый «тс. (про худобу); [однорогий; гладкий, рівний; незавершений, недобудований (про будинок, споруду); тупий, без верхньої частини; безплідний чоловік!», [комла́тый] «безрогий», [комла́ться] «битися (про безрогу худобину)», п. ст. komoły «безрогий», ч. komolý «тупий, куций, зрізаний», слн. [komól] «безрогий»;

пн.-сл. [komięga] «барка, човен» (спочатку «видовбаний з колоди човен»), найімовірніше, пов’язане з псл. komъ «брила, грудка», укр. [кім] «тс.», до якого зводиться й сх.-сл. [komelјь] «товстий кінець колоди; корінь дерева», укр. [коме́ль] «тс.», або з *kъmen- «стовбур»;

до розвитку семантики «колода»–«видовбана колода» –«видовбаний з колоди човен» пор. псл. *č^ьlnъ «човен», укр. чо́вен, споріднене з лит. kelnas «тс.; паром», kélmas «пень», або лат. caudica «видовбаний з колоди човен», похідне від caudex «стовбур; колода, паля»;

неприйнятне з погляду фонетики та географії поширення слов’янських форм виведення їх від гол. kommeken «невелика посудина, коритце», пов’язаного з kom «миска, чаша», снідерл. komme, нвн. Kumme, Kumm «тс.», нн. kumm(e) «глибока кругла посудина» (Фасмер II 307; Matzenauer 211–212; Bern. I 553), або від тур. gämi (gemi) «судно, корабель», аз. тат. kämä «човен» (Горяев 154; Karłowicz SWO 293; Lokotsch 56);

р. [комя́га] «човен, видовбаний з одного дерева; видовбане з дерева корито; колода; горщик для меду; незграбна людина», [коми́га] «корито», [комья́га] «човен, видовбаний з цілого дерева», бр. [камя́га] «видовбаний з колоди човен; дерев’яне корито», п. заст. komiega (komięga) «примітивне судно для сплаву збіжжя; видовбаний з колоди човен», [kamiaha], ст. komaga «тс.», komiega «барка, річкове судно; бочка»;