ХРЬОПАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

звуконаслідувальне утворення, пор. льо́пати, тьо́пати, хрьо́пати;

зіставлялося з нар.-лат. stloppus, scloppus «звук від ляпаса по надутих щоках», гол. slapp! «шльоп!», англ. slap «ляпас», з якими у слов’янських слів навряд чи є генетичний зв’язок;

була спроба реконструювати псл. *šьlepati (Ильинский ИОРЯС 20/4, 158; Torbiörnsson LM I 44–45);

р. шлёпать, бр. шлёпаць, п. (рідк.) szlopać «іти по грязюці (воді), брести», болг. шле́пвам «даю ляпаса, б’ю», м. шлапа «іде по грязюці (воді); дає ляпаса», слн. šlépáti «ляскати пальцями», šlépniti «ударити по обличчю»;

псл. xropati;

звуконаслідувальне утворення, споріднене з xrapati, xropti (Ильинский ИОРЯС 20/4, 167);

р. хро́пать «сильно стукати», бр. [хроп], п. [chrop], ч. chropĕti «хрипіти», схв. хро̀пити, слн. hrîpati «тс.»;

звуконаслідувальне утворення, паралельне до хряп;

можливо, виникло внаслідок контамінації близьких за значенням вигуків хрясь та льоп;

бр. [хроп] «хрьоп»;

похідне утворення від звуконаслідувального вигуку *цьоп, аналогічне тьо́пати, хрьо́пати, цю́пати;