ХРО — ЕТИМОЛОГІЯ
хро
звуконаслідувальні утворення, пов’язані з передачею звуків, що видають свині та деякі інші тварини;
Фонетичні та словотвірні варіанти
хро́кало
хро́кати
хрока́ч
хрохро
хрьо́кати
хром «твердий сріблястий метал» (хім.)
запозичення із західноєвропейських мов (н. Chrom, фр. англ. chrome «хром»);
термін утворив у 1797 р. французький хімік Н. Воклен (N. L. Vauquelin, 1763–1829), який відкрив цей елемент, від гр. χρω̃μα (род. в. χρώματος) «поверхня тіла, шкіра; колір шкіри; фарба, колір», пов’язаного з χρόα «поверхня шкіри, колір шкіри, обличчя», χρώζω «торкатися, фарбувати», що зводяться до іє. *ghrōu-, *ghrō- «терти, мазати»;
р. бр. болг. м. хром, п. вл. chrom, ч. chrom, chrîm, слц. chrîm, схв. хроˇм, слн. krîm;
Фонетичні та словотвірні варіанти
хромати́зм
(фіз., муз.)
хрома́тика
хромати́чний
хромі́т
хромува́льний
хромува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| хром | білоруська |
| хром | болгарська |
| chrom | верхньолужицька |
| χρω̃μα «поверхня тіла, шкіра; колір шкіри; фарба, колір» (род. в. χρώματος) | грецька |
| *ghrōu- | індоєвропейська |
| хром | македонська |
| Воклен | німецька |
| chrom | польська |
| французький | російська |
| хром | російська |
| хро | сербохорватська |
| chrîm | словацька |
| krîm | словенська |
| chrom | чеська |
| chrîm | чеська |
| χρόα «поверхня шкіри, колір шкіри, обличчя» | ? |
| χρώζω «торкатися, фарбувати» | ? |
| *ghrō- «терти, мазати» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України