ХРИСТИЯНИН — ЕТИМОЛОГІЯ

через церковнослов’янську мову запозичене з грецької;

гр. χριστιᾱνός «християнин» походить від Χριστός, букв. «помазаник (Божий)», пов’язаного з χριστός «помазаний», яке було скальковане з гебр. māshīˊ^ah «Месія; помазаник Божий»;

р. христиани́н, бр. хрысціяні́н, др. християнинъ, хрестиянъ, християнъ, п. chrześcijanin, ч. křest’an, слц. christianismus, болг. христия́нин, м. христиjанин, схв. хрѝшћанин, слн. kristján, стсл. христианинъ, христианъ;

результат злиття виразу не христия́ни́н з усіченням другого компонента;

у частині форм відбулося зближення з хрести́ти;

р. не́христь «не християнин; безсовісна, несправедлива людина», [не́христ] «не християнин, нехрещений, бусурман», [не́хрест] «тс.», бр. не́хрысць «нехрист»;

через посередництво латинської мови (лат. Christianus, букв. «християнин») запозичене з грецької;

гр. χριστιᾱνός «тс.»;

р. Христиа́н, бр. Хрысція́н, ч. слц. Kristián, вл. Christian, Křesćan, нл. Christian, болг. Кръстьо, слн. Kristijan;