ХОТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

хоті́ти «мати бажання, охоту до чогось, відчувати потребу в чому-небудь (у їжі, відпочинку і т. ін.); мати намір, збиратися (щось робити)»

псл. xotěti, xъtěti;
надійних відповідників не має;
імовірний зв’язок з xvatati, укр. хвата́ти – через первісну форму *xvot-, пор. р. охо́та і охво́та (ЭССЯ 8, 83–84; Эндзелин СБЭ 121–122; Iljinskij AfSlPh 28, 458–460; Ильинский ИОРЯС 20/4, 149–151; Bern. I 398–399; Черных II 353);
зіставлялося з вірм. xand «сильне бажання, жага», xind «радість», xndam «радію» (Bugge KZ 32, 42; Meillet Études 174, MSL 8, 315), куди інші відносили також кімр. chwant, брет. hoant «бажання» (Pedersen KZ 38, 388–389; 40, 178–179; Persson Beitr. I 305, проти Bern. I 399 з огляду на труднощі з носовим);
вважалося також експресивним утворенням, спорідненим з лит. ketėˊti «замишляти, задумувати», ketìnti «тс.» (Machek Slavia 16, 176; Mikkola Ursl. Gr. I 177; Brückner 177);
р. хоте́ть, бр. хаце́ць, др. хотѣти, хътѣти, п. chcieć, ч. chtíti, слц. chciet’, вл. chcyć, болг. ща (‹хъщу), [хо́йта], схв. хте̏ти, хо̀тjeти, слн. hotåti, стсл. хотѣти, хътѣти;
Фонетичні та словотвірні варіанти

доне́схочу
досхочу́
заохо́та
заохо́тливий
заохо́тник
заохо́чення
заохо́чувати
захоті́нка «забаганка»
зне́хотя
зне́хочу
навхо́чина
наухо́чина
не́хіть
не́хотя
нехотячи́
обхі́тний «охочий»
охво́та
охі́тний
охі́тниця
охі́тно
охі́чно
охо́та «бажання, нахил; полювання»
охо́титися «бажати»
охо́тка «охота, бажання»
охо́тливий
охо́тний
охо́тник
охо́тницький
охо́тниця
охо́тою
охоту́ха
охо́ча
охо́че
охо́чий
перехо́чливий «примхливий, капризний»
прихоть
розохо́чувати
розхі́ття́ «задоволення»
схоті́нка «бажання»
ухі́тний «охочий, бажаючий»
ухі́ття «охота, бажання СУМ; насолода, втіха, примха; користування Нед, Пі»
хвіть «тс.»
хіть «охота, бажання»
хота́ «хтивість, похітливість»
хоті́й «той, що чогось хоче»
хотя́
хотя́чка «тс.»
хоч
хти́вий
хти́вість
хті́ти
хуть «бажання, прагнення»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
хаце́ць білоруська
ща (‹хъщу) болгарська
hoant «бажання» бретонська
chcyć верхньолужицька
xand «сильне бажання, жага» вірменська
хотѣти давньоруська
chwant кімрська
ketėˊti «замишляти, задумувати» литовська
chcieć польська
xotěti праслов’янська
охо́та російська
охво́та російська
хоте́ть російська
ти сербохорватська
chciet' словацька
hotåti словенська
хотѣти старослов’янська
хвата́ти українська
хътѣти українська
хо́йта українська
хо̀тjeти українська
хътѣти українська
chtíti чеська
xъtěti ?
охо́та ?
охво́та ?
xind «радість» ?
xndam «радію» ?
ketìnti «тс.» ?

хоч (спол., частка)

висловлювалась думка (Булаховський Вибр. пр. III 405–406), що процес утворення сполучника і частки супроводжувався деетимологізацією, вивітрюванням первинної семантики слова;
однак, не виключена можливість, що форма хоч, принаймні в частині своїх уживань, постала шляхом скорочення особової форми хо́чеш, як бач від ба́чиш;
закостеніле утворення від дієслова хоті́ти, найвірогідніше, його віддієприкметникова форма (псл. xotę «хотячи», ст. укр. хотя, пор. шутя́, сто́я, що стали в сучасній українській мові прислівниками);
р. хотя́, бр. хоць, хаця́, др. хотя, п. choć, chociaż, [chocia, chociaj], ч. ст. chotě «охоче»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

хоть
хотя́
хотя́й
хоць
хоця́й
хоча́
хоча́й
хо́чень
Етимологічні відповідники

Слово Мова
хоць білоруська
хотя давньоруська
choć польська
chociaż польська
хотя́ російська
хаця́ українська
chocia українська
chociaj українська
chotě «охоче» чеська
хоч ?
хо́чеш ?
бач ?
ба́чиш ?
хоті́ти ?
chotě «охоче» ?

хті́ти

пор. також і схв. ћу, ћеш, ће і т. ін. в тій самій функції;
фонетичний варіант виник унаслідок редукції вокалізму, спричиненої частим вживанням цього дієслова як допоміжного, пор. дальше його скорочення в болг. щахъшту «хочу», ще «хоче», яке вживається для утворення майбутнього часу дієслів: ще пиша «писатиму»;
псл. xъtěti, чергуванням пов’язане з xotěti;
бр. [хцець], п. chcieć, ч. chtíti, слц. chciet’, вл. chcyć, нл. kśěś, схв. хте̏ти, стсл. хътhти;
Фонетичні та словотвірні варіанти

хти́вий
хти́вість
хті́вши «якщо треба, коли хочеш»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
хцець білоруська
ща «хочу» болгарська
хъшту «хочу» болгарська
chcyć верхньолужицька
kśěś нижньолужицька
chcieć польська
xъtěti праслов’янська
ћу сербохорватська
ти сербохорватська
chciet' словацька
хътhти старослов’янська
chtíti чеська
також ?
ћеш ?
ће ?
в ?
в ?
дальше ?
ще «хоче» ?
ще пиша «писатиму» ?

воль «або -- або, як -- так і» (то)(то)] Ж

могло бути також утворене з займенникових елементів vo – того самого, що і в укр. [а-во́] «ось», р. во-т, а-во-сь, та le– того самого, що і в укр. a-ле, ле-м, п. le-cz;
неясне;
може бути результатом якоїсь особової форми дієслова voliti «воліти, хотіти», як хоч виникло з хо́чеш (від хоті́ти);
у такому разі розділове значення «або – або» розвинулось у цієї вказівної за походженням частки при її повторенні так само, як і у вказівної частки то – – то;
др. воле (частка) «ось; ану», волеволе «або – або», стсл. волѥ «ану, ось, і от, чи не, хіба не»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

во́лі «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
воле «ось; ану» (частка) давньоруська
le-cz польська
во-т російська
волѥ «ану, ось, і от, чи не, хіба не» старослов’янська
а-во́ «ось» українська
a-ле українська
воле «або -- або» українська
vo ?
а-во-сь ?
le- ?
ле-м ?
voliti «воліти, хотіти» ?
хоч (від хоті́ти) ?
хо́чеш (від хоті́ти) ?
значення «або -- або» ?
то ?
то ?

не́хтува́ти

очевидно, пов’язане з не хті́ти, пор. ст. нехтивость «неприхильність»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

зне́хтати «знехтувати»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
не українська
хті́ти українська
нехтивость «неприхильність» українська

хо́лем «хоча б, якби»

слово утворилося внаслідок стягнення словосполучення хот’лем, де хот’ походить від хотя́, хоті́ти, а лем «але; лише; же» – частка в лемківських говірках;
сх.-слц. [chol’em];
Етимологічні відповідники

Слово Мова
хот'лем ?
хот' ?
хотя́ ?
хоті́ти ?
лем «але; лише; же» ?
chol'em ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України