ХМАРИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
тьма́рити «робити темним, затемнювати»
результат контамінації дієслів тьми́ти і хма́рити;
можливо, зворотне утворення від префіксального затьма́рити;
Фонетичні та словотвірні варіанти
затьма́рений
затьма́рення
затьма́рювати
потьма́рений
потьма́рювати
притьма́рений
притьма́рювати
тьма́ритися
«темнішати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| тьми́ти | українська |
| хма́рити | українська |
| затьма́рити | українська |
хма́ра
псл. хmаrа, пов’язане з xmura з тим самим значенням атмосферного явища (а також мороку, пітьми, звідки переносно і про стан людини) і з smur- «темний, хмурий»;
зіставляється з гр. ἀμαυρός «темний»;
кореневе а розглядається як результат контамінації слів xmura і para, parъ «пара» (Фасмер IV 249) або xmura і mar- «туман» (р. марь, укр. ма́рево; там само; див. також Machek ESJČ 201);
р. [хма́ра], бр. хма́ра, п. chmara «хмара; безліч», ч. [chmára] жін. р., [chmár] чол. р., слц. chmárа «хмара»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
захма́р'я
захма́рний
надхма́р'я
надхма́рний
обезхма́рити
охма́рити
«вкрити хмарами; затьмарити»
охмарні́ти
«затьмаритися»
перехма́рити
підхма́р'я
по́хмарний
при́хмарний
хма́рий
«похмурий, захмарений»
хмари́на
хма́ри́стий
хма́рити
хма́рище
хмарія
«хмарний день, дощова погода»
хмарли́вий
хма́рни́й
хма́рник
«чаклун, що має владу над хмарами»
хмарні́ти
хмарні́шати
хмарня́к
«хмари»
хмарови́й
хмарови́ння
хмарови́ще
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| хма́ра | білоруська |
| ἀμαυρός «темний» | грецька |
| chmara «хмара; безліч» | польська |
| хmаrа | праслов’янська |
| хма́ра | російська |
| chmárа «хмара» | словацька |
| chmár | українська |
| chmára | чеська |
| smur- «темний, хмурий» | ? |
| mar- «туман» (р. марь, укр. ма́рево; там само; див. також Machek ESJČ 201) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України