ХЛЯНУТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

чергуванням голосних пов’язане з хлуд (псл. xlǫdъ);

споріднене з лит. sklendžiù, skle̦͂sti «сковзнути вбік»;

псл. xlędnǫti «хлинути»;

р. [хля́нуть], п. слнц. xlёdnǫc «танути; плакати», схв. ст. hlenuti;

варіант звукової форми [хля́нути] «тс.», пов’язаної з хли́нути;

пор. аналогічне співвідношення в ковзати і [ховзати], кебе№та «хист» і [хибе№та] «тс.»;

п. chłonąć «вбирати в себе, похлинати», ст. chlanąć «пожирати» пов’язується з псл. *xъl-/xol- «горнути», звідки й псл. xoliti «чистити, пестити, доглядати», укр. холи́ти (Lehr-Spławiński JP 24, 40–45; Sławski I 68);

очевидно, пов’язане з хли́нути, хля́нути «политися, прорватися потоком»;

сумнівна спорідненість з р. хлыст (Bкüсkner KZ 42, 349; Горяев 397–398);

непереконливе зіставлення з дінд. khaṇḍás «шматок» (Реdersen IF 5, 388), з дісл. hlunnr «коток під судно» (Uhlenbeck IF 17, 98; Trautmann у Фасмера, IV 246);

псл. хlǫdъ «хлудина, прут»;

пов’язане чергуванням голосних із xlę-, укр. хля́нути;

споріднене з лтс. sklañda(s) «жердка», лит. sklandà «ворина, тичина»;

менш імовірне припущення, що псл. xlǫdъ утворене від *klǫdъ шляхом експресивної спірантизації k- (Machek ESJČ 200);

р. хлуд, [хлут], бр. хлуд, [хлудзі́на], др. хлудъ, п. chłęd, chłǫd «прут, різка», ч. chloud «дрючок, палиця», полаб. chlǫd «тс.», схв. чак. хлу́д «прут, лозина; рубель для сіна», слн. hlîd «перепона, шлагбаум», стсл. хлѫдъ;

псл. xlęda, пов’язане з хля́бати «хитатися», хля́нути «хлинути», хля́ра «негода» і далі, через чергування носових, з псл. xlǫ-, укр. хлуд;

через чергування голосних споріднене з псл. хlǫdъ, укр. хлуд;

псл. xlęti «литися» з вторинним значенням «знесилюватися (сходити силою)»;

р. [хля́ла] «ослабла, схудла людина»;