ХЛАМАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

р. [хламать] «стукати», п. klamać «чавкати», ч. chlamat «хламати», слц. chlamat’ «ковтати», вл. klamać so, klemić so «кричати»;

псл. xlamati звуконаслідувального походження;

об’єднання значень «жадібно їсти, глитати» і «кричати» цілком вірогідне, пор. укр. гам «шум, крик» і гам! (вигук, що імітує шум жадібного ковтка, глитання);

р. [хла́мать] «гуркотіти, стукати (дверима); жадібно їсти», [хло́мать] «стукати, грюкати»;

псл. xlamъ;

надійної етимології немає;

припускалося первісне lomъ (lamati) з експресивним нарощуванням х- (ЭССЯ 8, 24);

пов’язувалося з хла́мати «жадібно їсти, глитати» звуконаслідувального походження (Ильинский ИОРЯС 16/4, 4–5);

зіставлялося з холм (Шапиро ФЗ 1877/4, 79), з лтс. slāns «купа, стос» (Mikl. EW 86; Matzenauer LF 7, 219; Bern. I 387, проти Трубачев ЭССЯ 8, 24), з лит. šlam̃štas «хлам, сміття» (Носович 679);

розглядалося (Черных II 341) як скорочена форма слова хлами́да (у такому разі хлам – це первісно «непридатний для вжитку одяг, лахміття», а потім – «будь-яке сміття»);

р. бр. хлам, др. хламъ, схв. хла̏мина «шкарбан»;