ХАРНА — ЕТИМОЛОГІЯ

прихо́рний «ошатний»

очевидно, пов’язане з хоро́ший, [ха́рний] «чистий, охайний», [ха́рити] «чистити»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
хоро́ший ?
ха́рний «чистий, охайний» ?
ха́рити «чистити» ?

харапу́тний «охайний»

очевидно, складне утворення з основою прикметника ха́рний «чистий, охайний» у першій частині й прикметника пу́тнийпутній у другій;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ха́рний «чистий, охайний» ?
пу́тний ?
путній ?

ха́рити «чистити»

розглядається також як похідне від xarъjü «поганий» (ЭССЯ 8, 20) із псл. *(s)ker- «різати, краяти, дерти», звідки також кора́, шкі́ра, щи́рий (з первісним значенням «чистий») (Петлева Этимология 1968, 139);
пов’язується з іє. *kher- «скребти, терти» (Мельничук Мовозн. 1969/1, 30);
псл. xariti «чистити, скребти»;
схв. ха̏рати, ст. харити «грабувати, спустошувати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

не́ха́р «нехлюй, нечепура; вовк; великий звір»
неха́ра «тс.»
неха́ринець «вовк»
оха́рливий «охайний»
хари́сто «чисто, охайно»
ха́рний «чистий, охайний; гарний»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
*kher- «скребти, терти» індоєвропейська
*(s)ker- «різати, краяти, дерти» праслов’янська
xariti «чистити, скребти» праслов’янська
рати сербохорватська
xarъjü «поганий» ?
кора́ ?
шкі́ра ?
щи́рий (з первісним значенням «чистий»)(Петлева Этимология 1968, 139). ?
харити «грабувати, спустошувати» ?

хоро́ший «який має позитивні якості або властивості; такий як треба»

задовільної етимології не має;
розглядається як прикметникове утворення, пов’язане з псл. *xorostь «краса, приємність», похідним від *xorъjь «темний, чорний», яке зводиться до іє. *sker-/skor- «скребти, чистити» (ЭССЯ 8, 80);
пов’язувалося з іменем східнослов’янського бога Хорса – безпосередньо або через др. хорошь, хороший «осяйний, променистий, прекрасний», що могло бути утворене від хорсъ (Черных II 352–353);
припускався зв’язок з хоро́брий (Фасмер IV 267), з укр. ха́рний, га́рний (Ильинский ИОРЯС 23/2, 241–243), з хорони́ти, хоронен (Bern. I 397; Jagić AfSlPh 6, 282–283; Brückner KZ 43, 308, RS 4, 258), з коро́ста (Гудков ЭИРЯ V 35–36);
висловлювалася думка про походження слова від сх.-ос. хorz «гарний», зах.-ос. xvarz «тс.», ав. hvarǝz- «благодійний» (Lewy KZ 52, 306; Sköld 8, Symb. Rozwadowski II 299; Горяев 400; Абаев Осет. яз. и фолькл. I 595–596);
р. хоро́ший, бр. харо́шы, др. хорошии;
Фонетичні та словотвірні варіанти

нехоро́шкуватий «негарний»
прехоро́ший
прихоро́шений
прихоро́шування
прихоро́шувати(ся)
хорі́ш
хоро́ство «краса»
хоро́ш (коротка форма прикметника)
хороше́нь «красень»
хороши́ти
хороші́ти
хорошко «тс.»
хорошкува́тий «гарненький»
хорошу́ля «красуня»
хорошу́н «красень»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
hvarǝz- «благодійний» авестійська
харо́шы білоруська
хорошь давньоруська
хорошии давньоруська
*sker-/skor- «скребти, чистити» індоєвропейська
*xorostь «краса, приємність» праслов’янська
хоро́ший російська
ха́рний українська
*xorъjь «темний, чорний» ?
Хорс ?
хороший «осяйний, променистий, прекрасний» ?
хорсъ ?
хоро́брий ?
га́рний ?
хорони́ти ?
хоронен ?
коро́ста ?
хorz «гарний» ?
xvarz «тс.» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України