ХАПАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
дисциплі́на
встановлення етимологічного зв’язку між лат. discipulus та discere «вчити» (Горяев 91; Holub–Lyer 134; Holub–Kop. 100) безпідставне;
лат. disciplina «вчення; виховання; дисципліна; звичаї» утворено від discipulus «учень, послідовник», пов’язаного з *discipere (‹*dis-capere) «схопити, зрозуміти», утвореним за допомогою префікса dis- «роз-» від дієслова capere «брати; захоплювати», спорідненого з лтс. kampt «хапати», гр. κάπτειν «хапати (ротом), жадібно пожирати», гот. hafjan «піднімати, підносити», дангл. hebban «тс.», гот. haban «мати», дангл. habban «тс.», н. haben «тс.; [тримати]», а також, можливо, дінд. kapatī «дві жмені», псл. xopiti, укр. хапа́ти;
запозичення з латинської мови;
р. болг. м. схв. дисципли́на, бр. дысцыплі́на, п. dyscyplina, ч. вл. disciplīna, слц. слн. disciplína;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дисциплина
(XVII ст.)
дисципліна́рний
дисципліно́ваний
дисциплінува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дысцыплі́на | білоруська |
| дисципли́на | болгарська |
| disciplīna | верхньолужицька |
| hafjan «піднімати, підносити» | готська |
| haban «мати» | готська |
| κάπτειν «хапати (ротом), жадібно пожирати» | грецька |
| hebban «тс.» | давньоанглійська |
| habban «тс.» | давньоанглійська |
| kapatī «дві жмені» | давньоіндійська |
| discipulus та discere «вчити» | латинська |
| disciplina «вчення; виховання; дисципліна; звичаї» | латинська |
| kampt «хапати» | латиська |
| дисципли́на | македонська |
| haben «тс.; [тримати]» | німецька |
| dyscyplina | польська |
| xopiti | праслов’янська |
| дисципли́на | російська |
| дисципли́на | сербохорватська |
| disciplína | словацька |
| disciplína | словенська |
| хапа́ти | українська |
| disciplīna | чеська |
| discipulus «учень, послідовник» | ? |
| *discipere «схопити, зрозуміти» (‹*dis-capere) | ? |
| dis- «роз-» | ? |
| capere «брати; захоплювати» | ? |
розха́вити (у виразі р. ру́ки «розставити руки»)
може бути етимологічно не мотивованим афективним утворенням або результатом контамінації форм розста́вити (розпра́вити) і хапа́ти;
не зовсім ясне;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| розста́вити (розпра́вити) | українська |
| розпра́вити | українська |
| хапа́ти | українська |
ча́пати «плентатися, повільно йти СУМ; [хапати, рвати (плоди з дерева) Г]»
звуконаслідувальне утворення, аналогічне до ца́пати, ха́пати, функціонально і типологічно подібне лат. capiō «беру, візьму», гр. ϰάπτω «хапати», гот. hafjan «підіймати», двн. heffan «тс.», перс. časpīdan, čafsīdan «хапати» (Bern. I 135);
псл. čapati;
р. [ча́пать] «хапати; хитатися», бр. [ча́пацца] «плентатися», п. [czapać] «хапати», ч. čapati «хапати; збивати (фрукти з дерева)», слц. čapit’ «схопити», болг. схв. [ча̀пати] «хапати, ловити», слн. čápati «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ча́патися
«іти похитуючись»
чапо́ха
«прізвисько дитини, що ходить похитуючись»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ча́пацца «плентатися» | білоруська |
| ча̀пати «хапати, ловити» | болгарська |
| hafjan «підіймати» | готська |
| ϰάπτω «хапати» | грецька |
| heffan «тс.» | давньоверхньонімецька |
| capiō «беру, візьму» | латинська |
| časpīdan | перська |
| czapać «хапати» | польська |
| čapati | праслов’янська |
| ча́пать «хапати; хитатися» | російська |
| ча̀пати «хапати, ловити» | сербохорватська |
| čapit' «схопити» | словацька |
| čápati «тс.» | словенська |
| čapati «хапати; збивати (фрукти з дерева)» | чеська |
| ца́пати | ? |
| ха́пати | ? |
| čafsīdan «хапати» | ? |
хап!
наводилися позаіндоєвропейські відповідники – тур. kapmak «гребти» (Младенов 666);
зіставлялося з нвн. happig «жадібний», снн. happen «жадібно хапати (губами)», лат. capiō «(я) беру», алб. kap «хапати», дінд. kṣapayati «знищує», що продовжують іє. *khap-/khab- (проти Трубачев ЭССЯ 8, 18–19);
розглядається як засноване на звуконаслідуванні (Bern. I 384; ЭССЯ 8, 18–19);
псл. xapati, співвідносне з xopiti;
р. бр. болг. хап!, др. хапати, п. chap!, ч. chápati, слц. chápat’, слн. hòp, стсл. хапати;
Фонетичні та словотвірні варіанти
захо́пливий
захо́плювати
захо́плювач
напо́хапці
напо́хопі
нахопи́тися
нахопля́ти(ся)
несхо́пний
перехі́пливий
перехо́п
«перехват»
перехопи́ти
перехопи́ти(ся)
перехо́плювання
перехо́плювати
по́хапки
поха́пливий
поха́пний
по́хапцем
при́хапком
при́хапцем
при́хапци
«похапцем»
при́хапці
хап
«капкан»
хап-лап
хапай
хапа́йло
«хабарник»
хапа́к
«щипці, кліщі у злодіїв Нед; кайдани Шейк»
хапаки́
«щипці»
ха́палка
«щупальця, орган для хапання»
(у тварин)
хапа́нє
«хапання»
ха́паний
«крадений»
хапани́на
ха́па́нка
«крадіжка; хабар; квапливість»
хапа́нок
«хабарник»
хапа́ти(ся)
хапатня́
«поспіх, хапанина; перен. побори, грабіж СУМ; хватання, розхват Шейк»
хапа́ч
хапендя́й
«хабарник»
хапи́ця
«рука»
ха́пка
«пастка»
ха́пкати
«хапати»
ха́пки
хапки́й
ха́пкість
«поспішливість»
хапко́
«хватун; хабарник; злодій; чорт; кіт»
ха́пко
«квапливо, поспішно»
ха́пко́м
хапкома́
хапли́вий
«квапливий, поспішливий»
хапну́ти
хапови́тий
хапови́ця
«поспішлива робота»
хапону́ти
хапте́ль
«той, хто має довгі руки, злодюжка»
хаптуне́ць
«той, що вміє зручно хапати»
хапу́-лапу́
хапу́га
хапу́жество
«хабарництво»
хапу́ля
«та, що хапає (про кішку в загадці)»
хапу́н
хапуне́ць
(назва гри)
хапу́нка
хапчи́вий
хіп
хіпну́ти
хопи́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| kap «хапати» | албанська |
| хап | білоруська |
| хап | болгарська |
| kṣapayati «знищує» | давньоіндійська |
| хапати | давньоруська |
| *khap-/khab- (проти Трубачев ЭССЯ 8, 18--19) | індоєвропейська |
| capiō «(я) беру» | латинська |
| happig «жадібний» | нововерхньонімецька |
| chap! | польська |
| xapati | праслов’янська |
| хап | російська |
| happen «жадібно хапати (губами)» | середньонижньонімецька |
| chápat' | словацька |
| hòp | словенська |
| хапати | старослов’янська |
| kapmak «гребти» | турецька |
| chápati | чеська |
хапендра́с «злодій»
похідний іменник від хапа́ти, утворений за допомогою морфемного комплексу -ен-драс із зневажливим відтінком (пор. баля́си–баляндра́си), р. балендря́сы;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| балендря́сы | російська |
| хапа́ти | ? |
| -ен-драс (пор. баля́си--баляндра́си) | ? |
хапло́ «бур’ян»
імовірно, експресивне утворення від псл. xabъ «поганий», звідки також [хаба́з] «зарості бур’яну», [хабла́з] «хворост», ч. [chab] «гілка; гілка з листям; бадилля», п. [chabie] «хмиз, гілля»;
можливий вплив дієслова хапа́ти, пор. болг. ха́пка «ковток, шматок», р. [хапо́к] «жмут, снопик льону»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ха́пка «ковток, шматок» | болгарська |
| chabie «хмиз, гілля» | польська |
| xabъ «поганий» | праслов’янська |
| хапо́к «жмут, снопик льону» | російська |
| chab «гілка; гілка з листям; бадилля» | чеська |
| хаба́з «зарості бур’яну» | ? |
| хабла́з «хворост» | ? |
| хапа́ти | ? |
| ха́пка «ковток, шматок» | ? |
хапту́р «хабар»
фонетико-семантичний варіант іменника хавту́р «плата натурою духівництву за відправлення різних обрядів», зумовлений, очевидно, контамінацією з хапа́ти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
хапту́рник
«хабарник»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| хавту́р «плата натурою духівництву за відправлення різних обрядів» | ? |
| хапа́ти | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України