ХАН — ЕТИМОЛОГІЯ

хан «титул феодальних правителів у тюркських і монгольських народів»

запозичення з тюркських мов;
тур. уйг. джаг. xan «хан, володар, султан», тат. kan виникли внаслідок стягнення дтюрк. kakan, що через посередництво монгольської мови (монг. kagan «володар») запозичене з китайської;
р. бр. болг. м. хан, др. канъ, ханъ, п. chan, ч. chán, ст. kám, kán, слц. chán, схв. xа̑н, слн. kán;
Фонетичні та словотвірні варіанти

хани́ця
ха́нство
ханува́ти
ха́нша «дружина хана»
ха́нщина «ханські землі, Крим»
ханъ
Етимологічні відповідники

Слово Мова
хан білоруська
хан болгарська
канъ давньоруська
kakan давньотюркська
хан македонська
chan польська
хан російська
н сербохорватська
chán словацька
kán словенська
kan татарська
xan «хан, володар, султан» турецька
xan «хан, володар, султан» уйгурська
ханъ українська
chán чеська
xan «хан, володар, султан» ?
kám ?
kán ?

хана́ «кінець, капут, смерть»

очевидно, експресивне утворення, пов’язане з кона́ти «вмирати», [кана́ти] «гинути»;
початкове х- підсилює афективність слова;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кона́ти «вмирати» ?
кана́ти «гинути» ?
х- ?

карава́н «ґуральня, винниця» (заст.)

очевидно, видозмінене запозичення з турецької мови;
тур. kârhane «фабрика, майстерня; (вульг.) публічний дім» походить від перс. кӓрхане «завод, фабрика, майстерня», складного слова, утвореного з іменників кӓр «справа, діло, робота; заняття», спорідненого з дінд. krnóti «робить», і хане «дім», повʼязаного з ав. kantanaiy «копати» і спорідненого з дінд. khánati «копає»;
значення «публічний дім» зʼявилося, очевидно, вже в турецькій мові як первісно евфемістичне;
р. ст. і діал. карава́н «тс.»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ka<SUP>n</SUP>tanaiy «копати» авестійська
krnóti «робить» давньоіндійська
khánati «копає» давньоіндійська
кӓрхане «завод, фабрика, майстерня» перська
кӓр «справа, діло, робота; заняття» перська
хане «дім» перська
карава́н «тс.» (ст.)(діал.) російська
kârhane «фабрика, майстерня; (вульг.) публічний дім» турецька

хано́жити «тратити, тринькати, циндрити»

можливо, суфіксальне утворення, пов’язане з хана́ «кінець, капут» (див.);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
хана́ «кінець, капут» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України