Х — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
мо́рква «Daucus L.» (бот.)
псл. *mьrky, род. в. *mъrkъve «морква»;
споріднене з лит. burkūnas і далі, можливо, з двн. mor(a)ha «тс.»;
іє. *mrk-/brk-;
припущення про запозичення з германських мов (Корш Сб. Дринову 59), крім форм з х (Mikl. EW 192; Uhlenbeck AfSlPh 15, 489), не доведено;
рум. mórkov «морква», молд. мо́рков «тс.» запозичено з української мови;
р. морко́вь, [мо́рква], бр. мо́рква, п. marchew, ч. mrkev, [mrkva], слц. mrkva, вл. morchej, нл. marchej, [marchwej], болр. м. мо́рков (з укр.), схв. мрква, слн. mŕkev, стсл. мръкы;
Фонетичні та словотвірні варіанти
маркови́й
морви́ння
моркв
«морквиння»
моркв'
моркви́на
мо́ркви́ця
моркі́вка
морківни́к
«Silaus Mill. (рослина родини моркв’яних)»
мо́рко́в
«морква»
морков'я́ний
морковец
«дика морква»
моркови́ння
морко́ви́ця
«тс.»
морко́вка
морковник
«дика морква; морківник»
морко́вця
«морква О; дика морква МСБГ»
мортьва
мо́рхва
мо́рхов
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мо́рква | білоруська |
| morchej | верхньолужицька |
| mor(a)ha «тс.» | давньоверхньонімецька |
| *mrk-/brk- | індоєвропейська |
| burkūnas | литовська |
| мо́рков (з укр.) | македонська |
| мо́рков «тс.» | молдавська |
| marchej | нижньолужицька |
| marchew | польська |
| *mьrky | праслов’янська |
| морко́вь | російська |
| mórkov «морква» | румунська |
| м | сербохорватська |
| mrkva | словацька |
| mŕkev | словенська |
| мръкы | старослов’янська |
| мо́рква | українська |
| mrkva | українська |
| marchwej | українська |
| mrkev | чеська |
| *mъrkъve «морква» | ? |
| *mъrkъve «морква» | ? |
| х | ? |
| мо́рков (з укр.) | ? |
ох (виг.)
результат фонематичного оформлення первісного вигуку ох;
р. бр. др. болг. м. ох, ч. слц. вл. нл. och, схв. о̏х, слн. о̀h;
Фонетичні та словотвірні варіанти
о́хати
о́хкати
о́хми
«зітхання»
охохо́
охті́ти
«охати, скаржитися»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ох | білоруська |
| ох | болгарська |
| och | верхньолужицька |
| ох | давньоруська |
| ох | македонська |
| och | нижньолужицька |
| ох | російська |
| х | сербохорватська |
| och | словацька |
| о̀h | словенська |
| och | чеська |
| ох | ? |
су́хи́й
споріднене з лит. saũsas «сухий», лтс. sáuss «тс.», лит. sùsti «покриватися паршами, паршивіти; сохнути», лтс. sust «ставати сухим»;
іє. *sausos «сухий»;
дангл. sēar «сухий», снн. sōr, гр. αος «тс.», алб. thanj (‹ *sausni̯ō) «сушу», дінд. śoṣaḥ «сухість», śōṣaḥ «який сушить, висушує», śúṣkaḥ, śuṣkáḥ «сухий», śúṣyati «сохне, в’яне», ав. huška-, дперс. uška- «тс.»;
псл. suxъ (‹ *sous-) «сухий», пов’язане чергуванням голосних із *sъxnǫti «сохнути»;
р. сухо́й, бр. сухі́, др. сухъ, сухыи, п. нл. suchy, ч. слц. su-chó, вл. suchi, полаб. sauxṛ́ĕ, болг. сух, м. сув, схв. су̑х, слн. súh, стсл. соухъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
в су́сі
«в засуху»
в су́сі
«у сухому місці»
ви́сих
«висихання»
висиха́ти
ви́сохлий
ви́сохти
ви́схлий
до́суха
засо́хлий
засо́хляний
«засохлий»
засу́ха
«тривала відсутність дощу влітку; [висохле озеро]»
засу́ха
«у сухому стані»
засу́шка
«сорт цибулі»
засу́шливий
засу́шний
«засушливий»
засу́шок
«сухар Г; окраєць хліба; сухий виріст на краях хлібини ЛексПол»
зсо́хлий
зсо́хти
на су́сі
на́су́хо
невисушни́й
«не висушений, не висохлий»
обсу́шка
о́сух
«сухар з вівсяного хліба, засохлий шматок хліба»
осушни́й
осу́шок
«засохлий шматок хліба Г; невеликий окраєць хліба Л; сухий виріст по краях хлібини»
осу́шувальний
осу́щик
«тс.»
ошу́шек
«окраєць хліба; сухий шматочок хліба; сухий виріст по краях хлібини»
па́суш
«стільник; дерево в лісі, яке засохло внаслідок пожежі, повені тощо»
пересо́хлий
пересу́шка
підсо́хлий
підсу́шка
підсу́шливий
підсу́шний
посо́хлий
посо́хляний
«висохлий»
посу́ха
по́су́ху
по́суш
«сушняк»
посу́ша
«посуха»
посу́шливий
по́сушний
«(про погоду) сухий, посушливий»
присо́хлий
прису́хий
«сухуватий»
присушне́
«сухе поліно»
просо́хлий
просо́хти
просу́ха
«коли висохне (дорога)»
просуш
«висохлий ліс, висохла частина лісу»
розі́схлий
«розсохлий»
розісхну́тися
«розсохнутися»
розсо́хлий
со́хлий
со́хнути
со́хти
«сохнути»
суха́
(спортивне)
суха́р
сухара
«суха гілка»
сухаре́ць
суха́рик
суха́ри́на
«сухар Г; сухе дерево, сухе місце Нед, сушняк»
сухари́ння
«сушняк»
сухари́стий
сухарни́к
«сухі дрова»
суха́рниця
«посудина для сухарів; [сухарний завод]»
су́харь
«сухий бук»
сухи́
«пісний, без жирів, без приправ»
сухи́нонька
«горе; любка»
(сухи́тонька)] Бі
сухи́ньський син
«син сухорлявої жінки»
сухи́ня
«сухорлява»
сухі́тка
«сухотка»
сухі́тни́к
сухі́шати
«ставати сухішим»
сухля́вий
«сухорлявий»
сухме́нь
«сухість, засуха»
сухме́ня
«сухе місце»
сухове́нь
«день без роси»
сухорля́вий
сухота́
«сухоти; сум, смуток, туга, неспокій; [засуха Нед; острівець на болоті Ч; нужда ВеУг]»
сухо́ти
сухо́тка
сухо́тний
сухо́тни́к
сухото́чний
«сухотний»
сухоща́вий
«сухорлявий»
сухува́тий
сухце́м
«насухо»
суш
«суша (про погоду); сухі дерева, гілки, сушняк; сухий віск, стільник, у якому немає меду; [острів на болоті Ч; сухий вітер]»
су́ша
суша́льня
«сушарня»
суша́р
«сушильник»
суша́рка
суша́рний
«сушильний»
суша́рня
сушба́
«сушіння»
суше́ний
сушени́ці
«тс.»
суше́ня́
«сушені фрукти»
суши́льний
су́ши́на
«сухий віск ВеУг; сухий хмиз, сухі дрова Нед; сухі гілки, сушняк Л; сушені фрукти Корз»
сушини́на
«засушена, худа особа»
сушиня́
«сушені фрукти і ягоди; узвар із сушених фруктів і ягід; суха, худа особа»
суши́сько
«сухість»
суши́ти
суши́ця
«висохлий ліс, висохла частина лісу Г; суха ялина або смерека ВеНЗн»
су́шка
сушко́
«невелике засохле дерево»
сушма́рити
«надмірно сушити, недбало, безладно висушувати»
сушни́к
сушни́ця
«усе необхідне для сушіння фруктів»
су́шня́
«сушіння; сушені фрукти; сушарня, сушильня; сухі дерева, гілки, сушняк; [сушильна піч; засуха Нед]»
су́шня́вий
«сухорлявий, кволий»
сушня́к
су́щик
«сушка (бублик); [окраєць хліба; сухий шматочок хліба]»
схну́ти
усу́шок
«давнє, почасти висохле яйце»
шуши́ця
«суха смерека»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| huška- | авестійська |
| thanj «сушу» (‹ *sausni̯ō) | албанська |
| сухі́ | білоруська |
| сух | болгарська |
| suchi | верхньолужицька |
| αος «тс.» | грецька |
| sēar «сухий» | давньоанглійська |
| śoṣaḥ «сухість» | давньоіндійська |
| uška- «тс.» | давньоперська |
| сухъ | давньоруська |
| *sausos «сухий» | індоєвропейська |
| sáuss «тс.» | латиська |
| sust «ставати сухим» | латиська |
| saũsas «сухий» | литовська |
| sùsti «покриватися паршами, паршивіти; сохнути» | литовська |
| сув | македонська |
| suchy | нижньолужицька |
| sauxṛ́ĕ | полабська |
| suchy | польська |
| suxъ «сухий» (‹ *sous-) | праслов’янська |
| сухо́й | російська |
| х | сербохорватська |
| sōr | середньонижньонімецька |
| su-chó | словацька |
| súh | словенська |
| соухъ | старослов’янська |
| сухыи | українська |
| su-chó | чеська |
| śōṣaḥ «який сушить, висушує» | ? |
| śúṣkaḥ | ? |
| śuṣkáḥ «сухий» | ? |
| śúṣyati «сохне, в’яне» | ? |
| *sъxnǫti «сохнути» | ? |
чех «представник основного народу Чехії»
виводиться від četьnikъ, похідного від četa «загін, юрба» (укр. чета́) або від čeljadinъ (спорідненого з укр. че́лядь) (Фасмер IV 353; Mikkola Ursl. Gr. I 8, РФВ 48, 273; Bern. I 152);
оскільки попередниками чехів на їхній території були кельти (галли або бойї), запропоновано етимології на підставі слів, що калькують кельтські етноніми: від *kek-s-os/kēk-s-os, спорідненого зі стсл. кокотъ «півень», пор. лат. gallus «півень; галл, кельт» (Rudnicki Prasł. II 166), або від псл. česati, (експресивне) čexati «бити», кальки Boii (лат.) «бойї», назви кельтського племені, від іє. *bhei-/bhoi- «бити»;
зіставляється з čęsti̯ā ( čęstъ «частий») з первісним значенням «мешканець хащ, лісів» (Jagić AfSlPh 34, 283), з дісл. kėfsir «служник», двн. kebis(a) «служниця, підложниця» (Соболевский AfSlPh 27, 245, РФВ 64, 170–171), з чепа́ть, ча́пать (Соболевский, там само), з псл. čędo, р. ча́до (Jacobson «Slavische Rundschau» 10/6, 1938, 10);
є також думка про походження від власних імен Česlavъ, Časlavъ (Jagić AfSlPh 10, 218–219), Čьstislavъ або Čьstiměrъ (Holub–Kop. 90; Brückner 74);
остаточно не з’ясоване;
р. чех, бр. чэх, др. чехы (мн.), п. Czech, ч. слц. вл. Čech, нл. Сech, болг. м. Чех, схв. Че̏х, слн. Čeh;
Фонетичні та словотвірні варіанти
че́ський
чехіза́ція
чехі́ст
чехі́стика
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| чэх | білоруська |
| Чех | болгарська |
| Čech | верхньолужицька |
| kebis(a) «служниця, підложниця» | давньоверхньонімецька |
| kėfsir «служник» | давньоісландська |
| чехы (мн.) | давньоруська |
| *bhei-/bhoi- «бити» | індоєвропейська |
| gallus «півень; галл, кельт» | латинська |
| Чех | македонська |
| Сech | нижньолужицька |
| Czech | польська |
| česati | праслов’янська |
| čędo | праслов’янська |
| ча́до | російська |
| чех | російська |
| х | сербохорватська |
| Čech | словацька |
| Čeh | словенська |
| кокотъ «півень» | старослов’янська |
| Čech | чеська |
| četa «загін, юрба» (укр. чета́) | ? |
| *kek-s-os/kēk-s-os | ? |
| gallus «півень; галл, кельт» | ? |
| čexati «бити» | ? |
| значенням «мешканець хащ, лісів» | ? |
| чепа́ть | ? |
| ча́пать | ? |
| Časlavъ | ? |
цех «станова організація міських робітників (іст.); відділ на фабриці або заводі»
запозичене з німецької мови, можливо, через посередництво польської;
свн. zëch, zëche «ряд, розташування; об’єднання (осіб одного стану)» (н. Zeche «рахунок у ресторані; (іст.) цех, гільдія») споріднене з дангл. tiohh «рід, покоління; група, натовп; товариство», дісл. tē «призначення, розпорядження; покликання»;
р. болг. цех, бр. цэх «тс.», п. ч. сесh (іст.), слц. cech «цех (іст.); рахунок у ресторані», вл. cecha, м. цех, схв. це̏х «тс.», слн. сåh (іст.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
цехі́вка
«цехова стіннівка»
цехівщи́на
цехови́к
«майстер ремісничого цеху; робітник у цеху»
цехъ
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| цэх «тс.» | білоруська |
| цех | болгарська |
| cecha | верхньолужицька |
| tiohh «рід, покоління; група, натовп; товариство» | давньоанглійська |
| tē «призначення, розпорядження; покликання» | давньоісландська |
| цех | македонська |
| сесh (іст.) | польська |
| цех | російська |
| х «тс.» | сербохорватська |
| zëch | середньоверхньнімецька |
| cech «цех (іст.); рахунок у ресторані» | словацька |
| сåh (іст.) | словенська |
| сесh (іст.) | чеська |
| zëche «ряд, розташування; об’єднання (осіб одного стану)» (н. Zeche «рахунок у ресторані; (іст.) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України