ФУРОР — ЕТИМОЛОГІЯ
фуро́р «гучний публічний успіх; бурхливе схвалення, захоплення»
запозичення з латинської мови;
лат. furor «сказ, шаленство, лють» пов’язане з furo «лютую, шаленію, скаженію»;
р. бр. болг. фуро́р, п. furora, ч. furórе, слц. furor, м. фурор;
Фонетичні та словотвірні варіанти
фуро́ра
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| фуро́р | білоруська |
| фуро́р | болгарська |
| furor «сказ, шаленство, лють» | латинська |
| furo «лютую, шаленію, скаженію» | латинська |
| фурор | македонська |
| furora | польська |
| фуро́р | російська |
| furor | словацька |
| furórе | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України