ФУНКЦІОНУВАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
фу́нкція «діяльність, обов’язок, робота; призначення»
запозичення з латинської мови;
лат. fūnctiō «діяльність, виконання» пов’язане з fungor, fungī «здійснювати, виконувати», спорідненим з дінд. bhunákti (мн. bhuñjátі) «користується; насолоджується; поїдає», bhṓga- «задоволення, володіння, користь», і, можливо, з алб. bungё «(їстівний) жолудь»;
р. болг. фу́нкция, бр. фу́нкцыя, п. funkcja, ч. funkce, слц. funkcia, вл. funkcija, м. функциja, схв. фу̀нкциja, слн. fúnkcija;
Фонетичні та словотвірні варіанти
функціона́л
функціоналі́зм
функціоналі́ст
функціона́льний
функціона́р
функціоне́р
функціонува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| bungё «(їстівний) жолудь» | албанська |
| фу́нкцыя | білоруська |
| фу́нкция | болгарська |
| funkcija | верхньолужицька |
| bhunákti «користується; насолоджується; поїдає» (мн. bhuñjátі) | давньоіндійська |
| bhṓga- «задоволення, володіння, користь» | давньоіндійська |
| fūnctiō «діяльність, виконання» | латинська |
| fungī «здійснювати, виконувати» | латинська |
| fungor | латинська |
| функциja | македонська |
| funkcja | польська |
| фу́нкция | російська |
| фу̀нкциja | сербохорватська |
| funkcia | словацька |
| fúnkcija | словенська |
| funkce | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України