ФУК — ЕТИМОЛОГІЯ

звуконаслідувальне утворення від вигуку фу, що імітує шум при різкому видиху повітря;

р. бр. фук, п. fukać «лаяти, гудити», ч. fuk, foukati «віяти, лаяти», слц. fúkat’ «віяти, дути», вл. fukać «шмигляти, шурхати», нл. fukaś «дути, трубити», болг. фу́кам «відносити геть (вітром)», схв. фу̏ка «шелест, шум», слн. fúkati «нишпорити; пробігти»;

очевидно, утворилося внаслідок скорочення форми слова фуганок › фуг з оглушенням кінцевого приголосного;

вислів да́ти (утя́ти) хука́ пов’язаний з грою в шашки, де хуком зветься шашка, що її знімає партнер за недогляд під час гри;

назва шашки виникла лексико-семантичним шляхом від вигуку хук (‹ ху), що імітує видихання повітря;

р. фук, бр. хук, п. chuch;