ФЛАНГАХ — ЕТИМОЛОГІЯ
фланг «правий або лівий край розташування військового строю»
запозичення з російської мови;
р. фланг засвоєно у XVIII ст. через н. Flanke «тс.» або гол. flank «тс.» з фр. flanc «бік», яке походить від двн. франк. hlanсa «бік, стегно» (звідки також н. Gelenk «суглоб», пор. двн. hlanсa «бік», н. lenken «повертати, спрямовувати»);
р. бр. болг. м. фланг, п. flanka, ч. flank, слц. flanc «помпезність, парадність»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
флянк
хланк
хла́нок
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| фланг | білоруська |
| фланг | болгарська |
| flank «тс.» | голландська |
| hlanсa «бік, стегно» (звідки також н. Gelenk «суглоб», пор. двн. hlanсa «бік», н. lenken «повертати, спрямовувати») | давньоверхньонімецька |
| фланг | македонська |
| Flanke «тс.» | німецька |
| Gelenk | німецька |
| lenken | німецька |
| flanka | польська |
| фланг | російська |
| фланг | російська |
| flanc «помпезність, парадність» | словацька |
| hlanсa «бік, стегно» (звідки також н. Gelenk «суглоб», пор. двн. hlanсa «бік», н. lenken «повертати, спрямовувати») | франкська |
| flanc «бік» | французька |
| flank | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України