ФЕЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
фе́я
запозичення з французької мови;
фр. fée «чарівниця» походить від нар.-лат. Fata «богиня долі», пов’язаного з лат. fātum «доля»;
р. бр. болг. фе́я;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| фе́я | білоруська |
| фе́я | болгарська |
| fātum «доля» | латинська |
| Fata «богиня долі» | народнолатинська |
| фе́я | російська |
| fée «чарівниця» | французька |
Феокти́ст (чоловіче ім’я)
через церковнослов’янську мову запозичене в давньоруську з грецької;
гр. Θεόϰτιστος «створений Богом» складається з основ слів ϑεός «Бог» і ϰτίζω «породжую, пускаю на світ, роблю»;
р. Феокти́ст, бр. Феакці́ст, др. Φеохтистъ, стсл. Феwктистъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Θеактистъ
(1455)
Θеоктї́стъ
«Б(о)гомъ с(ъ)зданъ»
(1627)
Окти́с
Охти́са
Охти́стій
Теокти́ст
Теокти́ста
Фе́ня
Феокти́ста
(жіноче ім’я)
Феоктистъ
(1458)
Фе́я
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Феакці́ст | білоруська |
| Θεόϰτιστος «створений Богом» | грецька |
| ϑεός «Бог» | грецька |
| ϰτίζω «породжую, пускаю на світ, роблю» | грецька |
| Φеохтистъ | давньоруська |
| Феокти́ст | російська |
| Феwктистъ | старослов’янська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України