ФЕ — ЕТИМОЛОГІЯ
фе (вигук для вираження відрази, осуду, незадоволення)
афективне утворення інстинктивного походження, що імітує звук плювання;
пор. р. фу, фуй, лат. fu «тьху», гр. φυ̃ (вигук болю і досади), φευ̃ «ох», фр. ст. іт. fi «тьху», нвн. pfui «тс.»;
р. фи, бр. фэ, п. fe, fi, ч. fi, fí, схв. pȉ, слн. fѐj «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
фе́кати
«говорити фе; [висловлювати нехіть, відразу Шейк]»
хве
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| фэ | білоруська |
| φυ̃ (вигук болю і досади) | грецька |
| φευ̃ «ох» | грецька |
| fi «тьху» | італійська |
| fu «тьху» | латинська |
| pfui «тс.» | нововерхньонімецька |
| fe | польська |
| fi | польська |
| фу | російська |
| фуй | російська |
| фи | російська |
| pȉ | сербохорватська |
| fѐj «тс.» | словенська |
| fi «тьху» | французька |
| fi | чеська |
| fí | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України