ФЕ — ЕТИМОЛОГІЯ
фе (вигук для вираження відрази, осуду, незадоволення)
афективне утворення інстинктивного походження, що імітує звук плювання;
пор. р. фу, фуй, лат. fu «тьху», гр. φυ̃ (вигук болю і досади), φευ̃ «ох», фр. ст. іт. fi «тьху», нвн. pfui «тс.»;
р. фи, бр. фэ, п. fe, fi, ч. fi, fí, схв. pȉ, слн. fѐj «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
фе́кати
«говорити фе; [висловлювати нехіть, відразу Шейк]»
хве
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
фэ | білоруська |
φυ̃ (вигук болю і досади) | грецька |
φευ̃ «ох» | грецька |
fi «тьху» | італійська |
fu «тьху» | латинська |
pfui «тс.» | нововерхньонімецька |
fe | польська |
fi | польська |
фу | російська |
фуй | російська |
фи | російська |
pȉ | сербохорватська |
fѐj «тс.» | словенська |
fi «тьху» | французька |
fi | чеська |
fí | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України