ФАТ — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з французької мови;

фр. fat «джиґун, чванько, хвалько» через нар.-лат. *fatidus «дурний, недоладний» походить від лат. fatuus «дурний, тупий; несмачний», спорідненого з дісл. bauta «бити, штовхати», дангл. bе̄atan, двн. bōӡ(ӡ)an «тс.», днн. bȳtel «молот»;

р. бр. болг. фат, п. fat;

очевидно, пов’язане з хвата́ти, оскільки ця риба належить до хижаків;

тур. futá «фартух», fotá «тс.» через ар. fūṭa «тс.» зводиться до дінд. paṭaḥ «одяг, тканина»;

запозичення з турецької мови;

р. фата́ «тс.; покривало; [велика шовкова хустка]», [фа́тка] «хустка», бр. фата́, болг. [фата́] «фата»;

запозичення з угорської мови;

уг. fattyú «позашлюбна дитина» етимологічно неясне;

слн. [fotîv] «незаконнонароджений», fáček, [fâčuk] «тс.»;

запозичення з польської мови;

п. fatałach, (частіше мн.) fatałachy «ганчірки; дрібниці до одягу», fatałaszki «тс.», [fatałachа] «розтріпана дівчина; нікчемна людина», [fatałach] «нехлюй» певної етимології не мають;

розглядаються як складні утворення з другим компонентом lach «лахман», a fata- ототожнюється з афективним pata- (у patałacha «розтріпана жінка» і под.), з іт. fetta (fettuccia, fettuzza) «шматочки стрічки», слц. fátel’ (fát’al, fat’ol) «фата; покривало», укр. фа́тьол «тс.», що зводяться до уг. fátyol, fátyla, fátyola, fátyolok, з ч. слц. fatka «дрібниця», слц. tal’afatka «тс.», з укр. р. фата́;