ФАРСА — ЕТИМОЛОГІЯ

фарс «вид народного театру в XIV--XVI ст. у країнах Західної Європи; комедія легкого, грайливого змісту; грубий жарт, блазенство, цинічне видовище або витівка»

запозичення з французької мови;
фр. farce «фарс; жарт» походить від ст. farce «начинка», яке зводиться до лат. farcio «начиняю, наповнюю», можливо, спорідненого з frequе̄ns «повний, численний; частий» і далі з тох. А prakär, тох. B prākre «твердий, міцний», гр. φρφσσω «обгороджую, прикриваю, захищаю», сірл. barс «фортеця»;
р. бр. болг. фарс, п. farsa, слц. farce, м. схв. фарса, слн. fársa;
Фонетичні та словотвірні варіанти

фарсе́р «актор, що грає у фарсах»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
фарс білоруська
фарс болгарська
φρφσσω «обгороджую, прикриваю, захищаю» грецька
farcio «начиняю, наповнюю» латинська
frequе̄ns «повний, численний; частий» латинська
фарса македонська
farsa польська
фарс російська
фарса сербохорватська
barс «фортеця» середньоірландська
farce словацька
fársa словенська
prakär тохарська А
prākre «твердий, міцний» тохарська В
farce «фарс; жарт» французька

фарш

запозичене з французької мови, можливо, через посередництво німецької (н. Farce);
фр. farce «начинка» пов’язане з farcir «наповнювати», джерелом якого є лат. farcio, farcīre «тс.»;
р. бр. фарш, п. farsz, [fars, fasz], faszerować, ч. farce, fars, faširovati, слц. fašírovat’, болг. фарс, схв. фарса;
Фонетичні та словотвірні варіанти

фа́рша «фарш»
фарширува́ти
фаршува́ти «тс.»
фашерува́ти «фарширувати»п.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
фарш білоруська
фарс болгарська
farcio латинська
farcīre «тс.» латинська
Farce німецька
farsz польська
fars польська
fasz польська
faszerować польська
фарш російська
фарса сербохорватська
fašírovat' словацька
farce «начинка» французька
farcir «наповнювати» французька
farce чеська
fars чеська
faširovati чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України