ФА — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з італійської мови;

іт. fa «тс.» походить від початкового складу рядка Famuli tuorum, букв. «слуги твого», з латинського гімну св. Іоанну;

лат. famulus «слуга» пов’язане з familia «родина, сім’я, челядь»;

р. бр. болг. фа, п. ч. слц. fa, слн. fá;

запозичення з угорської мови;

уг. [fakóu̯] «віл сірої масті», fakó «блідий, бляклий, половий, буланий (про коня), злинялий» є суфіксальним похідним від fa «дерево», спорідненого з манс. рå, комі, удм. мар. пу «тс., дрова», нен. пя, сельк. рū, ро, що продовжують урал. *puwe «дерево», яке, можливо, має й алтайські зв’язки (пор. нан. ре «береза», евен. hijika «ліс»);

ч. [fak] «кінь світлої масті», слц. fako «тс.»;

запозичення із західноєвропейських мов;

фр. sofa «софа, диван», іт. sofá «диван, кушетка», англ. sоfa «диван», нім. Sófa «тс., кушетка, софа» через посередництво турецької мови (тур. sofa «софа, диван; кам’яна лавка; коридор, передпокій») зводяться до ар. ṣúffa (ṣúffah) «подушка на верблюдячому сідлі», ṣufatr «вид лавки, вкритої ковдрою», пов’язаних з дієсловом ṣaffa «ставити в ряд»;

р. софа́, бр. сафа́, п. ч. вл. sofa, болг. м. со́фа, схв. со̏фа, слн. zófa;