УСТЯ — ЕТИМОЛОГІЯ

похідне утворення від псл. usta, пор. лат. ostium «устя», яке відповідає псл. ustьje, а також лит. úоstаs «гавань», лтс. uosta «тс.»;

псл. ustьje «устя»;

р. у́стье, бр. ву́сце, др. устие, вустие «устя ріки, отвір, край», п. ujście, uście, ч. ústí, слц. ústie, болг. у́стие, м. устие, схв. у̏шће, слн. ústje;

очевидно, результат видозміни форми *устя «тс.» (пор. п. uście «отвір піхви, orificium vaginae») під впливом дієслова увійти́ (пор. [ві́йстя] «вхід»);

сгр. ’Jουστι˜νος походить від лат. Justīnus, утвореного від justus «справедливий»;

через посередництво грецької мови запозичене з латинської;

р. Усти́н, Усти́м, Усти́на, бр. Усці́н, розм. Юсты́н, др. Юстинъ, цсл. Иоустинъ;

не зовсім ясне;

можливо, пов’язане з укр. [усте́нок] «хитро сплетений вхід у вершу, в який риба може зайти, а вийти не може» Мо, [вустенок] «стінка у верші Мо; у рибальській верші менший конус, що входить у більший Г, Чаб», [усте́нка] «вузенький вхід у кітець (загороду з очерету для вилову риби)» Дз, спорідненими з у́стя «гирло; вихідний отвір чого-небудь»;

р. [усы́нок] «рибальське знаряддя», бр. [уце́нак, усёнак] «вхід у риболовну снасть»;