УСПІХ — ЕТИМОЛОГІЯ
еспера́нто
термін на позначення штучної мови, утворений за псевдонімом її винахідника лікаря Л. Заменгофа (1859–1917) Esperanto, який мовою есперанто означає «той, хто сподівається» і є акт. дієприкметником теп. ч. від дієлова esperi «сподіватися», утвореного від романського кореня (пор. фр. espérer «сподіватися», ісп. esperar «тс.»), що продовжує лат. spero «сподіваюся», споріднене з псл. spěti «іти вперед до якоїсь мети», укр. спі́ти, у́спіх;
р. эспера́нто, бр. эспера́нта, п. ч. слц. вл. esperanto, болг. еспера́нто, схв. есперàнто, слн. esperánto;
Фонетичні та словотвірні варіанти
есперанти́ст
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
эспера́нта | білоруська |
еспера́нто | болгарська |
esperanto | верхньолужицька |
spero «сподіваюся» | латинська |
esperanto | польська |
spěti «іти вперед до якоїсь мети» | праслов’янська |
эспера́нто | російська |
есперàнто | сербохорватська |
esperanto | словацька |
esperánto | словенська |
спі́ти | українська |
esperi «сподіватися» | чеська |
esperanto | чеська |
Заменгофа (1859--1917) | ? |
означає «той, хто сподівається» | ? |
дієприкметником | ? |
esperi «сподіватися» | ? |
у́спіх | ? |
спіх «поспіх; моторність, спритність; [результат, успіх]»
псл. spěx-ъ «спішність; успіх», пов’язане з дієсловом spěti «поспішати, прямувати; дозрівати»;
кінцеве -х- (замість очікуваного -s- у формі, яка мала б бути псл. *spě-s- «спішність, успіх», що зближується з лат. spēs «чекання, надія; очікування, передбачання») не зовсім ясне;
пояснюється як рефлекс давнього експресивного іє. -kh- або аналогією до поширення слов’янських форм на -х- типу псл. grěхъ «гріх» : grěti «гріти»;
неприйнятна реконструкція *spоisos чи *spǝisos (Ильинский ИОРЯС 20/3, 73);
р. бр. болг. м. спех, др. спѣхъ «поспішність; швидкість; старанність; труд; успіх, процвітання; удача, щастя», спѣшение «труд», спѣшие «старанність», спѣшити «прагнути», п. (заст.) śpiech «спішність, квапливість, поспіх», ч. вл. нл. spěch, слц. spech, слн. spéh «тс., успіх», стсл. спѣхъ «тс.; прагнення»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безуспі́шний
на́спіх
не́спіх
о́спіх
«поспіх»
по́спіх
по́спіхом
поспіша́ти
поспі́шливий
поспі́шний
приспі́шник
спіши́ти
спі́шка
спі́шни́й
спішо́к
у́спіх
успі́шний
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
спех | білоруська |
спех | болгарська |
spěch | верхньолужицька |
спѣхъ «поспішність; швидкість; старанність; труд; успіх, процвітання; удача, щастя» | давньоруська |
спѣшение «труд» | давньоруська |
спѣшие «старанність» | давньоруська |
спѣшити «прагнути» | давньоруська |
-kh- | індоєвропейська |
spēs | латинська |
spēs | латинська |
спех | македонська |
spěch | нижньолужицька |
śpiech «спішність, квапливість, поспіх» (заст.) | польська |
spěx-ъ «спішність; успіх» | праслов’янська |
spěti «поспішати, прямувати; дозрівати» | праслов’янська |
*spě-s- (замість очікуваного -s- у формі, яка мала б бути псл. *spě-s- «спішність, успіх», що зближується з лат. spēs «чекання, надія; очікування, передбачання») | праслов’янська |
grěхъ «гріх» | праслов’янська |
grěti «гріти» | праслов’янська |
*spоisos | праслов’янська |
*spǝisos | праслов’янська |
спех | російська |
spech | словацька |
spéh «тс., успіх» | словенська |
спѣхъ «тс.; прагнення» | старослов’янська |
spěch | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України