УСНА — ЕТИМОЛОГІЯ

уста́ «губи, рот»

псл. usta (мн.) (‹ іє. *ǝusta «губа»);
споріднене з прус. austo «рот», лит. áušinti «даремно балакати», лтс. aušāt «балакати», auša «балакун», дінд. ṓṣṭhaḥ «губа», ав. aošta- «губа», лат. ausculum «ротик», що зводяться до кореня іє. *ōus-/ǝus- «рот, устя» з розширювачем -t-;
без розширювача цей корінь представлений у лат. ōs «рот; береги», дінд. ā́h- «рот», ірл. ā «тс.»;
р. уста́, бр. ву́сны, [вуста] «губи», др. уста, п. usta, ч. слц. ústa, вл. wusta, нл. husta, полаб. vaustă, vaistā, болг. уста́, м. уста, схв. у́ста, слн. ústa, стсл. оуста;
Фонетичні та словотвірні варіанти

вуста «тс.»
піду́сти́ти
піду́стливий «підбурювальний, підбурюючий»
підуща́ти «підбурювати»
у́сний
у́сно
устеня́та
у́стка
у́стне
у́стний
у́стні «губи»
у́стній
у́стонька
у́стоньки
у́сточка
у́сточки
Етимологічні відповідники

Слово Мова
aošta- «губа» авестійська
ву́сны білоруська
вуста «губи» білоруська
уста́ болгарська
wusta верхньолужицька
ṓṣṭhaḥ «губа» давньоіндійська
ā́h- «рот» давньоіндійська
уста давньоруська
*ōus-/ǝus- «рот, устя» індоєвропейська
ā «тс.» ірландська
ausculum «ротик» латинська
ōs «рот; береги» латинська
aušāt «балакати» латиська
auša «балакун» латиська
áušinti «даремно балакати» литовська
уста македонська
husta нижньолужицька
vaustă полабська
vaistā полабська
usta польська
usta (мн.)(‹ іє. *ǝusta «губа») праслов’янська
austo «рот» прусська
уста́ російська
у́ста сербохорватська
ústa словацька
ústa словенська
оуста старослов’янська
ústa чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України