УСИ — ЕТИМОЛОГІЯ

у сполученні у́си вилкова́ті (бот.) «вусики рослин» Нед, [уса́ня] «яра остиста, “вусата” пшениця» О, [уса́нь], [уса́тік] (ент.) «золотоочка звичайна, Chrysopa vulgaris Schn.» Дейн, [уса́тка] «пшениця, у якої колоски з остюками» Чаб, [усатько́] «вусань» Чаб, уса́ч «вусань; [(іхт.) сом, Silurus glanis Linnaeus Дейн]; марена, Barbus Cuv.», уса́тий;

псл. *(v)ǫsъ, від якого походить також укр. вус;

р. ус, др. усъ;

псл. ѵьsь‹ *ѵьхъ;

споріднене з лит. vìsas «весь, цілий», лтс. viss, прус. wissa- «тс.», дінд. viṣu «в різні (в усі) боки», ví- «роз-, в усі боки» (при дієсловах, що означають випромінювання, поширення світла тощо), viśva «кожний, весь», ав. дперс. vīspa- «тс.»;

іє. *ui (*dui) «два»;

виводилось також (Mikkola Studi baltici І933 III 132) від основи із значенням «виводити» (пор. лит. veisti «виводити, розводити», veĩslė «порода, виводок», veislùs «плодотворний» тощо);

пов’язувалось (Machek ESJČ 685–686) із псл. vьsь «село»;

р. весь, бр. уве́сь, др. вьсь, весь, п. ст. wszy, ч. ves, вл. wšon, нл. wšón, болг. все, вcu, м. сиот, сите, схв. сȁв, заст. вȁс, слн. vès, стсл. вьсь;

виводиться також (Трубачев Этимология 1970, 13–14) від іє. *omsos «плече» як назва волосся, що росте до плечей (пор. схв. брк «вус», п. barki «плечі»);

іє. *uondh=/uendh- (Фасмер IV 169–170; Machek ESJČ 697; БЕР І 214–215; Младенов 94; Brückner 604– 605; Trautmann 341; Frisk I 730);

вважалося спорідненим з прус. wanso «перша борода», дірл. fés «борода», find «волосся», двн. wint- (у wintbrāwa «вія»), гр. ἰονυάς «бородата, кошлата» (про козу);

не зовсім ясне;

псл. *(v)ǫsъ;

р. ус, бр. вус, др. усъ, п. wąs, ч. vous, fous, слц. fúz, вл. wusy, полаб. vǫs «борода», болг. въс, слн. vôs;

похідне утворення від ус «вус»;

назва мотивується тим, що рослина має волосисті квітки й листя, пор. синонімічне укр. [волосник] Mak, См, а також назви цієї рослини в інших мовах: р. ястреби́нка волоси́стая, п. kosmaczek, схв. пухавка, слн. kosmatíca «тс.»;

назва рослини мотивується наявністю в неї довгих повітряних коренів;

суфіксальне утворення від ус «вус»;

похідне утворення від ус «вус»;

можливо, є семантичною калькою наукової назви Barbula, демінутивної форми від лат. barba «борода»;

назва мотивується тим, що листя і стебла деяких видів цієї рослини волосисті;

звуконаслідувальне утворення, можливо, пов’язане з кусь (кусі́), похідним від куса́ти;

р. усь, у́ськать, бр. вусь, усь, ву́ськаць;