УРЯДЖУВАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
у́ря́д «найвищий орган державної влади; (іст.) місцеве правління; правління; посада; [державна установа]»
псл. urędъ;
префіксальне утворення від ряд;
зважаючи на наявність в українському слові двох наголосів (при давнішому уря́д), можна припустити можливість впливу польської мови;
р. уря́д «устрій, розпорядок», бр. ура́д, п. urząd «установа; правління, посада», ч. úřad «установа; управління; посада», слц. úrad «установа; управління; посада; влада», болг. у́ред «знаряддя; прилад; [порядок]», м. уред «прилад, інструмент; організація, відомство», схв. у̀ред «канцелярія, контора, бюро, установа», слн. urédba «указ, розпорядження»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
врад
вра́дник
вряд
«уряд, правління, порядок»
вря́дник
підуря́дник
уряджа́ти
(вряджа́ти)
уря́джувати
(вря́джувати)
уряди́ти
(вряди́ти)
уря́дник
уря́дників
уря́дницький
уря́дниця
«службова особа жіночої статі»
уря́дничий
урядо́вець
урядо́вий
урядо́вня
уря́док
«порядок»
урядува́ння
«управління; [орган управління]»
урядува́ти
уря́дчик
«урядник»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ура́д | білоруська |
| у́ред «знаряддя; прилад; [порядок]» | болгарська |
| уред «прилад, інструмент; організація, відомство» | македонська |
| urząd «установа; правління, посада» | польська |
| urędъ | праслов’янська |
| уря́д «устрій, розпорядок» | російська |
| у̀ред «канцелярія, контора, бюро, установа» | сербохорватська |
| úrad «установа; управління; посада; влада» | словацька |
| urédba «указ, розпорядження» | словенська |
| ряд | українська |
| úřad «установа; управління; посада» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України