УРЧАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
урча́ти «видавати або утворювати несильні переливчасті звуки низького тону»
звуконаслідувальне утворення, можливо, пов’язане з ворча́ти;
щодо словотвору пор. бурча́ти, мурча́ти і под;
р. у́ркать, урча́ть, бр. вурча́ць «бурчати, гудіти; жерти», [вурчэ́ць] «бурчати; гарчати (про собаку)», ву́ркаць «бурчати; гиркати, сваритися»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
урча́ння
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вурча́ць «бурчати, гудіти; жерти» | білоруська |
| вурчэ́ць «бурчати; гарчати (про собаку)» | білоруська |
| ву́ркаць «бурчати; гиркати, сваритися» | білоруська |
| у́ркать | російська |
| урча́ть | російська |
| ворча́ти | українська |
| бурча́ти | українська |
| мурча́ти | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України