УРАН — ЕТИМОЛОГІЯ
ура́н «радіоактивний хімічний елемент»
запозичення із західноєвропейських мов (н. Uran, фр. uranium, англ. uranium);
хімічний елемент був названий у 1789 р. німецьким хіміком Клапротом на честь відкритої в 1781 р. англійським астрономом Гершелем планети Уран, назва якої походить від гр. Οὐρανός «Уран, бог неба» (з οὐρανός «небо»);
р. бр. болг. ура́н, п. ч. uran, слц. слн. urán, м. ураниум, схв. у̀ра̄н;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ура́новий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| uranium | англійська |
| ура́н | білоруська |
| ура́н | болгарська |
| Οὐρανός «Уран, бог неба» (з οὐρανός «небо») | грецька |
| οὐρανός «небо» | грецька |
| ураниум | македонська |
| Uran | німецька |
| uran | польська |
| ура́н | російська |
| у̀ра̄н | сербохорватська |
| urán | словацька |
| urán | словенська |
| uranium | французька |
| uran | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України