УРА — ЕТИМОЛОГІЯ

переконливої етимології не має;

припускається можливість запозичення з нвн. hurra «ура», похідного від свн. hurrā, що є формою наказового способу від свн. hurren «швидко рухатися, повертатися» (Фасмер–Трубачев IV 166; Kluge–Mitzka 322), хоч у російських джерелах слово зафіксоване раніше, ніж у західноєвропейських (Черных II 291);

існує також гіпотеза про тюркське походження слова як пряме запозичення (Jakobson IJSLP 1/2, 1959, 273) або від ura «бий», похідного від (w)urmak «бити, убивати» (Горяев 388; Lokotsch 169, проти Черных II 291, оскільки в тюркських мовах на території колишнього СРСР це слово є запозиченням з російської мови);

р. бр. болг. м. ура́!, п. hura, ч. слц. hurá, схв. у̏ра, слн. urá, hurá;