УПЕРТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. *ǫpyrь з первісним значенням «неспалений»;

утворене із заперечного префікса ǫ- і кореня pyr- «вогонь, жар; парити», що зберігся в укр. [пири́ти] «червоніти (від гніву)» Нед, р. [пы́рей] «припічок; загнітка» (Даль), п. perz (‹ pyr-) «жевріюче вугілля», [perzyć się] «червоніти (про небо)», ч. pýř «жар, розпечений попіл», póřiti se «червоніти», слц. pyrit’ sa «тс.», pyrenica «спалена солома», вл. pyrić «топити», нл. pyriś «тс.», схв. упи́рити «роздмухувати (вогонь)», слн. [zapíriti se] «почервоніти»;

слово відбиває давню віру в очисну дію вогню і походить з часів, коли у слов’ян-язичників був обов’язковим обряд кремації;

похований без цього обряду мрець нібито обертався на упиря;

точним відповідником псл. *ǫpyrь є гр. ἄπυρος «неспалений» (Лукінова Сл. мовозн. 96–103);

висловлювалося також припущення про зв’язок кореня pyr- з *per- «літати», який вбачали в р. нетопырь «кажан», п. nietopyrz, nietopierz, схв. pirac «тс.» (Ильинский РФВ 65, 226; Brückner 594);

зіставлялося з р. пари́ть (Vaillant Slawia 10, 673–679), схв. пи́рати «дути» (Moszyński RО 12, 81), з ав. vyāmbura- «ворожий воді», дінд. ámby «вода» (Корш AfSlPh 9, 676–677);

реконструювалося також псл. *vъ-pěrъ як віддієслівне утворення від v-peřiti ‹ vrěpiti se «вчепитися», пов’язаного з ч. řеpík «реп’ях», слц. repit’ sa «чіплятися», оскільки упир вчіпляється, вгризається в жертву (Machek ESJČ 669; Holub–Lyer 497–498);

недостатньо переконливою є також гіпотеза про запозичення з тюркських мов – тат. башк. убыр «ненажера, відьма, злий дух» (Дмитриев ЛС III 33), тат. ubyr «міфологічна істота» (Радлов I 1782–1783), що пов’язувалося з upmak «ковтати» (Горяев 388; Преобр. I 64; Младенов 57; Mikl. TEl II 181, EW 374–375, проти Корш AfSlPh 9, 676–677);

р. упы́рь, бр. [у́пир, ву́пар], др. Упирь (ім’я), п. upiór, [wypiór], ст. upierz, ч. слц. upír, болг. [въпи́ръ, вепи́р], схв. ст. upir;