УНІКАЛЬНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
у́нікум
запозичення з латинської мови;
лат. ūnicum «єдине, виняткове» є формою середнього роду прикметника ūnicus «єдиний, єдиний у своєму роді», утвореного від ūnus «один», що споріднене з укр. [и́ний] «інший»;
р. болг. у́никум, бр. у́нікум, п. unicum, ч. слц. unikum, м. уникум, схв. уникум, слн. únikum;
Фонетичні та словотвірні варіанти
уніка́льний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| у́нікум | білоруська |
| у́никум | болгарська |
| ūnicum «єдине, виняткове» | латинська |
| ūnicus «єдиний, єдиний у своєму роді» | латинська |
| ūnus «один» | латинська |
| уникум | македонська |
| unicum | польська |
| у́никум | російська |
| уникум | сербохорватська |
| unikum | словацька |
| únikum | словенська |
| и́ний «інший» | українська |
| unikum | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України