УМ'ЯТИНА — ЕТИМОЛОГІЯ

м'я́ти «тиснути, стискати»

псл. męti «м’яти», віддалено пов’язане з *mękъ «м’який»;
споріднене з лит. mìnti «топтати», лтс. mĩt «тс.», mῑne «місце, де місять глину», прус. mynix «дубильник, шкіряник»;
гр. μάτεω «топчу», ірл. men «борошно»;
іє. *men«топтати, стискати»;
р. мять, бр. мяць, др. мяти, п. miąć, ч. mnouti, ст. mieti, слц. mät’, болг. мъ́на «м’яти (льон, коноплі)», слн. méti «терти, м’яти», стсл. мѧти ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

виминати «робити м’яким, розминати»
відм'я́лити «добре відлупцювати»
м' «дубильник, шкіряник»
м'я́лиця «м’ялка для льону і коноплі; [м’ята солома; бійка]»
м'я́лка
м'я́ло́ «макогін; [товкач Ж]; млява, нерішуча людина»
м'я́льник «той, хто щось мне» (спец.)
м'я́льниця «ручний прилад для обробки шкіри»
м'я́тий
м'я́цкати «м’яти, місити»
м'яч «тс.»
м'я́чка «варена м’ята картопля»
мнець «кожум’яка» (заст.)
мни́ха «в’яла, неповоротка людина; товчена картопля Ва»
мни́хатись «бути млявим, ледачим»
мну́ти
мну́шка «товчена картопля»
мньоха «тс.; млява людина»
мньо́хатись «тс.»
мняк «використана колісна мазь»
мня́лиця «тс.»
мня́ти «тс.»
наминати «м’яти; натирати; бити; жадібно їсти»
намина́чка «бійка, прочухан»
нами́нка (вет.)(на шиї волів)
нерішуча людина»
прим'я́тина «ум’ятина»
проми́нка «розминка»
розми́нка
ум'я́тина
Етимологічні відповідники

Слово Мова
мяць білоруська
μάτεω «топчу» грецька
мяти давньоруська
*men «топтати, стискати» індоєвропейська
men «борошно» ірландська
mĩt «тс.» латиська
mìnti «топтати» литовська
miąć польська
męti «м’яти» праслов’янська
mynix «дубильник, шкіряник» прусська
мять російська
mät' словацька
méti словенська
мѧти старослов’янська
mnouti чеська
mieti чеська
*mękъ «м’який» ?
mῑne «місце, де місять глину» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України