УЛАН — ЕТИМОЛОГІЯ
у́ла́н «(у царській і деяких іноземних арміях) солдат або офіцер легкої кінноти»
через посередництво російської, польської та німецької запозичене з тюркських мов;
пор. тур. кипч. аз. oolan «юнак, хлопець»;
існує припущення (Фасмер–Трубачев IV 158; Holub–Lyer 199) про походження слова від монг. ulän «червоний», ulagan «тс.» (за кольором одягу монгольської кінноти);
р. бр. болг. ула́н, п. ułan, hułan, ч. hulán, слц. ulán, схв. улан, слн. ulánec;
Фонетичні та словотвірні варіанти
улане́нко
«син улана»
улани́к
улани́н
«один улан»
ула́нів
ула́нка
«мундир та головний убір в уланів»
(заст.)
ула́нський
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| oolan «юнак, хлопець» | азербайджанська |
| ула́н | білоруська |
| ула́н | болгарська |
| oolan «юнак, хлопець» | кипчацька |
| ulän «червоний» | монгольська |
| ulagan «тс.» (за кольором одягу монгольської кінноти) | монгольська |
| ułan | польська |
| hułan | польська |
| ула́н | російська |
| улан | сербохорватська |
| ulán | словацька |
| ulánec | словенська |
| oolan «юнак, хлопець» | турецька |
| hulán | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України