УКРАЇНА — ЕТИМОЛОГІЯ

Украї́на

похідне утворення від край;
р. Украи́на, украи́нец, украи́нский, бр. Украі́на «Україна; [місцевість за межами Білорусі, куди їздять на заробітки]», [укра́і́на] «країна, яка лежить на межі або за межами батьківщини чи області» (Hocович), украі́нец, украі́нскі, др. оукраина «прикордонна місцевість», п. Ukrainа, [ukraіna] «прикордонний край; окраїна; далекі краї; край світу», Ukrainiec, ukraiński, ч. Ukraina, Ukrajinec, ukrajinskó, слц. Ukrajina, вл. Wukrajina, болг. Укра́йна, м. Украина, схв. Украjи́нац, украjински, слн. Ukrajína;
Фонетичні та словотвірні варіанти

Вкраї́на
окрайінець «тс.»
укра́їна «територія уздовж меж держави біля її краю» (заст.)
укра́ї́на «країна, край; [окраїна, околиця, окраїнна місцевість Нед, О]»
украї́нец
украї́нець «людина, що живе “окрай”, тобто край лісу»
україніза́ція
україні́зм
украї́ніка
україні́ст
україні́стика
украї́нник «прикордонний мешканець»
украї́нство «властивість і діяльність українця в національному розумінні»
украї́нци «жителі степової частини України; степовики»
украї́нці (мн.; одн. украї́нець, украї́нка)
украї́нщина «українська мова і література»
украйе́на «околиця, окраїнна місцевість»
украйінець
Етимологічні відповідники

Слово Мова
Украі́на «Україна; [місцевість за межами Білорусі, куди їздять на заробітки]» білоруська
укра́і́на «країна, яка лежить на межі або за межами батьківщини чи області» (Hocович) білоруська
украі́нец білоруська
украі́нскі білоруська
Укра́йна болгарська
Wukrajina верхньолужицька
оукраина «прикордонна місцевість» давньоруська
Украина македонська
Ukrainа польська
ukraіna «прикордонний край; окраїна; далекі краї; край світу» польська
Ukrainiec польська
ukraiński польська
Украи́на російська
украи́нец російська
украи́нский російська
Украjи́нац сербохорватська
украjински сербохорватська
Ukrajina словацька
Ukrajína словенська
край українська
Ukraina чеська
Ukrajinec чеська
ukrajinskó чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України