УДОВА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
удова́
споріднене з прус. widdewū (‹ *vidаvā́), ав. viδavā «вдова», гр. ἠίϑεος «неодружений», лат. vidua «вдова», viduus «овдовілий», гот. widuwō «вдова», двн. wituwa (н. Witwe), ір. fedb, дінд. vidhā́vā «вдова», vidhúṣ «овдовілий», vidhú- «бути самотнім», які зводяться до іє. *u̯eidh-, *u̯idh- «роз’єднувати, розлучати, відділяти»;
псл. vьdova «тс.»;
р. вдова́, бр. удава́, п. wdowa, ч. слц. vdova, вл. нл. wudowa, болг. вдови́ца, м. вдовица, схв. у̏дова, слн. vdóva, стсл. въдова;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вдіве́ць
вді́вонька
вді́вство
вдова
вдове́нко
вдове́ць
вдо́вий
вдо́вин
вдови́ний
вдови́цький
вдови́ця
вдовиче́нко
вдови́чий
вдови́чка
вдові́вна
вдові́ти
вдовува́ти
заюдови́ти
«стати вдовою»
овдові́лий
овдові́ти
одове́ць
«удівець»
одови́чин
удіве́ць
уді́вонька
уді́вство
удове́нко
удове́цтво
удове́ць
удо́вий
удо́вин
удови́ний
удови́цький
удови́ця
удовиче́нко
удови́чий
удови́чка
удові́вна
удові́ти
удо́вовати
удовува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| viδavā «вдова» | авестійська |
| удава́ | білоруська |
| вдови́ца | болгарська |
| wudowa | верхньолужицька |
| widuwō «вдова» | готська |
| ἠίϑεος «неодружений» | грецька |
| wituwa (н. Witwe) | давньоверхньонімецька |
| vidhā́vā «вдова» | давньоіндійська |
| vidhúṣ «овдовілий» | давньоіндійська |
| vidhú- «бути самотнім» | давньоіндійська |
| *u̯eidh- | індоєвропейська |
| *u̯idh- «роз’єднувати, розлучати, відділяти» | індоєвропейська |
| fedb | іранські |
| vidua «вдова» | латинська |
| viduus «овдовілий» | латинська |
| вдовица | македонська |
| wudowa | нижньолужицька |
| Witwe | німецька |
| wdowa | польська |
| vьdova «тс.» | праслов’янська |
| widdewū (‹ *vidаvā́) | прусська |
| вдова́ | російська |
| у̏дова | сербохорватська |
| vdova | словацька |
| vdóva | словенська |
| въдова | старослов’янська |
| vdova | чеська |
вдова «айстра, Aster salignus Willd.» (бот.)
результат перенесення назви удова́ «жінка, в якої помер чоловік»;
назва, очевидно, пояснюється пізнім строком цвітіння айстр, коли вони залишаються ніби самотніми на грядках;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| удова́ «жінка, в якої помер чоловік» | ? |
вдовушка «свербіжниця польова, Knautia arvensis Coult. (Scabiosa arvensis L.)» (бот.)
очевидно, пов’язане з удова́;
пор. н. Witwenblume Witwenkraut «тс.»;
мотивація назви не зовсім ясна;
р. [вдовуши], схв. [удовица];
Фонетичні та словотвірні варіанти
вдову́шки
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Witwenblume Witwenkraut «тс.» | німецька |
| вдовуши | російська |
| удовица | сербохорватська |
| удова́ | ? |
| Witwenblume Witwenkraut «тс.» | ? |
деві́з
фр. devise «девіз» через нар.-лат. dīvīsa «розпізнавальний знак» пов’язане з лат. divido «розподіляю; відрізняю», що є складним словом, перша частина якого dī- (dis-) «роз-» споріднена з гот. dis-, гр. δια«тс.», пов’язаними з іє. *duis- «надвоє», а друга зводиться до іє. *uidh- «відділяти, роз’єднувати», з яким пов’язане псл. vьdova, укр. удова́;
значення «стисле формулювання провідної ідеї, програми дій» розвинулося в західноєвропейських мовах у середні віки на основі значення «напис на гербі»;
запозичено через російську мову з французької;
р. болг. деви́з, бр. дэві́з, п. dewiza, ч. слц. devíza, м. схв. девиза, слн. devíza;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дэві́з | білоруська |
| деви́з | болгарська |
| dis- | готська |
| δια «тс.» | грецька |
| *duis- «надвоє» | індоєвропейська |
| *uidh- «відділяти, роз’єднувати» | індоєвропейська |
| divido «розподіляю; відрізняю» | латинська |
| девиза | македонська |
| dīvīsa «розпізнавальний знак» | народнолатинська |
| dewiza | польська |
| vьdova | праслов’янська |
| деви́з | російська |
| девиза | сербохорватська |
| devíza | словацька |
| devíza | словенська |
| удова́ | українська |
| devise «девіз» | французька |
| devíza | чеська |
| dī- «роз-» (dis-) | ? |
| значення «стисле формулювання провідної ідеї, програми дій» | ? |
| значення «напис на гербі» | ? |
у́довки «айстра, Aster L.» (бот.)
похідне утворення від удова́;
назва пояснюється, очевидно, цвітінням айстр пізно восени, пор. інші народні назви квітки: моро́з, о́сінь, осінча́к;
назви фіалки триколірної, пов’язані з удова́, могли бути навіяні іншими найменуваннями рослини, пов’язаними з назвами осіб (пор. укр. сирі́тки, братки́, брат-і-сестра́, схв. мȁћеха, мȁћujа тощо);
п. wdówka «фіалка триколірна», схв. удовица «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
уди́вки
уді́вки
«айстра верболиста, Aster salicifolius Schol.»
удовів чобіт
«фіалка триколірна, братки, Viola tricolor L.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| wdówka «фіалка триколірна» | польська |
| мȁћеха | сербохорватська |
| мȁћujа | сербохорватська |
| удовица «тс.» | сербохорватська |
| удова | українська |
| о́сінь | українська |
| осінча́к | українська |
| удова | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України