УДАВ — ЕТИМОЛОГІЯ

уда́в «велика хижа неотруйна змія» (зоол.)

префіксальне утворення від кореня дав-, наявного в дієслові дави́ти;
назва мотивується тим, що змія умертвляє жертву, стискаючи, здавлюючи її;
р. уда́в, бр. уда́ў;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
уда́ў білоруська
уда́в російська
дави́ти українська

дави́ти

псл. *daviti;
споріднене з лит. dovyti «гнобити, мучити», фріг. δάος «вовк», ав. dav- «давити, гнобити», гот. af-dauiþs «змучений», можливо, також diwan «умирати», двн. touwen «тс.», англ. death «смерть», нвн. Tod «тс.»;
іє. *dhau- «давити», можливо, також *dheu- «зникати, помирати»;
р. дави́ть, бр. даві́ць, др. дави́ти, п. dawić, ч. dáviti, слц. dáviť, вл. dajić, нл. dajiś, dawiś, полаб. dovĕ «давить», болг. да́вя, м. дави, схв. да́вити, слн. dáviti, стсл. давити;
Фонетичні та словотвірні варіанти

дав «давка, метушня»
да́ва «хвороба горла»
дави́ло «прес»
дави́льник
дави́льня
дави́льце «жом»
дави́льця «щипці для роздавлювання горіхів»
дави́тель
дави́тися
дави́ця «дифтерит»
даві́й «тс»
да́вка
давки́й
давкотня́
давлю́ка «давка їжа»
давлю́чий
давлю́чка «прилад для видавлювання меду з воску»
да́влянка «груша, що застряває в горлі Ж; давка їжа Me»
да́вма
давну́ти
даво́к
давону́ти
даву́н «вбивця»
даву́чка «терпкий фрукт»
зада́ва «гачок для казанка в тринозі; жердина з гаком для притискання колісного обода; підойма для затискання дерева»
задаві́йко «душитель, куркуль»
за́давка «дифтерит»
задавля́чка «тс. Ж; ангіна, жаба»
уда́в
уда́вка (мед.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
dav- «давити, гнобити» авестійська
death «смерть» англійська
даві́ць білоруська
да́вя болгарська
dajić верхньолужицька
af-dauiþs «змучений» готська
touwen «тс.» давньоверхньонімецька
дави́ти давньоруська
*dhau- «давити» індоєвропейська
dovyti «гнобити, мучити» литовська
дави македонська
dajiś нижньолужицька
dawiś нижньолужицька
Tod «тс.» нововерхньонімецька
dovĕ «давить» полабська
dawić польська
*daviti праслов’янська
дави́ть російська
да́вити сербохорватська
dáviť словацька
dáviti словенська
давити старослов’янська
δάος «вовк» фрігійська
dáviti чеська
diwan «умирати» ?
*dheu- «зникати, помирати» ?

удова́

псл. vьdova «тс.»;
споріднене з прус. widdewū (‹ *vidаvā́), ав. viδavā «вдова», гр. ἠίϑεος «неодружений», лат. vidua «вдова», viduus «овдовілий», гот. widuwō «вдова», двн. wituwa (н. Witwe), ір. fedb, дінд. vidhā́vā «вдова», vidhúṣ «овдовілий», vidhú- «бути самотнім», які зводяться до іє. *u̯eidh-, *u̯idh- «роз’єднувати, розлучати, відділяти»;
р. вдова́, бр. удава́, п. wdowa, ч. слц. vdova, вл. нл. wudowa, болг. вдови́ца, м. вдовица, схв. у̏дова, слн. vdóva, стсл. въдова;
Фонетичні та словотвірні варіанти

вдіве́ць
вді́вонька
вді́вство
вдова
вдове́нко
вдове́ць
вдо́вий
вдо́вин
вдови́ний
вдови́цький
вдови́ця
вдовиче́нко
вдови́чий
вдови́чка
вдові́вна
вдові́ти
вдовува́ти
заюдови́ти «стати вдовою»
овдові́лий
овдові́ти
одове́ць «удівець»
одови́чин
удіве́ць
уді́вонька
уді́вство
удове́нко
удове́цтво
удове́ць
удо́вий
удо́вин
удови́ний
удови́цький
удови́ця
удовиче́нко
удови́чий
удови́чка
удові́вна
удові́ти
удо́вовати
удовува́ти
Етимологічні відповідники

Слово Мова
viδavā «вдова» авестійська
удава́ білоруська
вдови́ца болгарська
wudowa верхньолужицька
widuwō «вдова» готська
ἠίϑεος «неодружений» грецька
wituwa (н. Witwe) давньоверхньонімецька
vidhā́vā «вдова» давньоіндійська
vidhúṣ «овдовілий» давньоіндійська
vidhú- «бути самотнім» давньоіндійська
*u̯eidh- індоєвропейська
*u̯idh- «роз’єднувати, розлучати, відділяти» індоєвропейська
fedb іранські
vidua «вдова» латинська
viduus «овдовілий» латинська
вдовица македонська
wudowa нижньолужицька
Witwe німецька
wdowa польська
vьdova «тс.» праслов’янська
widdewū (‹ *vidаvā́) прусська
вдова́ російська
у̏дова сербохорватська
vdova словацька
vdóva словенська
въдова старослов’янська
vdova чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України