ТІМЕНИЦЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
ті́м'я
псл. *temę не зовсім ясного походження;
на думку деяких дослід-ників, пов’язане з tьnǫ, tęti «тяти, рубати, сікти», подібно до того як нім. Scheitel «тім’я, маківка» пов’язане з scheiden «розділяти, відділяти» (Горяев 364; Schrader Reallexikon I 639);
у такому разі *temę виникло з *tenmen, первісне значення якого – «місце, на якому рубають» (КЭСРЯ 440);
інші зіставлення менш переконливі: з лат. tego, -ere «крити, покривати» (Трубецькой, див. Durnovo Slavia VI 230);
з гр. στόμα «рот, уста; лицевий бік; вістря» (Machek ESJČ 639);
з ав. staēra-, taēra- «вершина гори» (Черных II 235; Petersson AfSlPh 36, 135–137);
з іє. *stoi-, *stei- «стояти» (Младенов 631);
р. те́мя, бр. це́мя, др. тѣмѧ, п. ciemię, ч. témě, temeno, слц. temä, temeno, нл. tyḿe, болг. м. те́ме, схв. те̏ме, слн. téme, с.-цсл. тѣмѧ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
потімя
«тім’ячко (у дитини)»
тимину́ха
«тс.»
ти́мнє
«тім’я»
тім'яни́й
ті́м'яниць
«тс.»
ті́м'яниця
ті́м'ячко
(анат.)
ті́мениця
«кірка, що утворюється від нечистоти на тімені, на тілі в дітей»
тіменички
ті́мінє
«тс.»
тімянки́
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
staēra- | авестійська |
taēra- «вершина гори» | авестійська |
це́мя | білоруська |
те́ме | болгарська |
στόμα «рот, уста; лицевий бік; вістря» | грецька |
тѣмѧ | давньоруська |
*stoi- | індоєвропейська |
*stei- «стояти» | індоєвропейська |
tego | латинська |
tegere «крити, покривати» | латинська |
те́ме | македонська |
tyḿe | нижньолужицька |
Scheitel «тім’я, маківка» | німецька |
scheiden «розділяти, відділяти» | німецька |
ciemię | польська |
*temę | праслов’янська |
tęti «тяти, рубати, сікти» | праслов’янська |
tьnǫ | праслов’янська |
*temę | праслов’янська |
*tenmen «місце, на якому рубають» | праслов’янська |
те́мя | російська |
тѣмѧ | сербо-церковнослов’янська |
те̏ме | сербохорватська |
temä | словацька |
temeno | словацька |
téme | словенська |
témě | чеська |
temeno | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України