ТІМ'ЯНИЦЯ — ЕТИМОЛОГІЯ

ті́м'я

псл. *temę не зовсім ясного походження;
на думку деяких дослід-ників, пов’язане з tьnǫ, tęti «тяти, рубати, сікти», подібно до того як нім. Scheitel «тім’я, маківка» пов’язане з scheiden «розділяти, відділяти» (Горяев 364; Schrader Reallexikon I 639);
у такому разі *temę виникло з *tenmen, первісне значення якого – «місце, на якому рубають» (КЭСРЯ 440);
інші зіставлення менш переконливі: з лат. tego, -ere «крити, покривати» (Трубецькой, див. Durnovo Slavia VI 230);
з гр. στόμα «рот, уста; лицевий бік; вістря» (Machek ESJČ 639);
з ав. staēra-, taēra- «вершина гори» (Черных II 235; Petersson AfSlPh 36, 135–137);
з іє. *stoi-, *stei- «стояти» (Младенов 631);
р. те́мя, бр. це́мя, др. тѣмѧ, п. ciemię, ч. témě, temeno, слц. temä, temeno, нл. tyḿe, болг. м. те́ме, схв. те̏ме, слн. téme, с.-цсл. тѣмѧ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

потімя «тім’ячко (у дитини)»
тимину́ха «тс.»
ти́мнє «тім’я»
тім'яни́й
ті́м'яниць «тс.»
ті́м'яниця
ті́м'ячко (анат.)
ті́мениця «кірка, що утворюється від нечистоти на тімені, на тілі в дітей»
тіменички
ті́мінє «тс.»
тімянки́
Етимологічні відповідники

Слово Мова
staēra- авестійська
taēra- «вершина гори» авестійська
це́мя білоруська
те́ме болгарська
στόμα «рот, уста; лицевий бік; вістря» грецька
тѣмѧ давньоруська
*stoi- індоєвропейська
*stei- «стояти» індоєвропейська
tego латинська
tegere «крити, покривати» латинська
те́ме македонська
tyḿe нижньолужицька
Scheitel «тім’я, маківка» німецька
scheiden «розділяти, відділяти» німецька
ciemię польська
*temę праслов’янська
tęti «тяти, рубати, сікти» праслов’янська
tьnǫ праслов’янська
*temę праслов’янська
*tenmen «місце, на якому рубають» праслов’янська
те́мя російська
тѣмѧ сербо-церковнослов’янська
те̏ме сербохорватська
temä словацька
temeno словацька
téme словенська
témě чеська
temeno чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України