ТУРЧ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ту́ркати «воркувати (про голуба, горлицю); говорити, повторювати одне й те саме; [наговорювати, оббріхувати, наводити на думку Пі]»
звуконаслідувальні утворення;
р. [ту́ркать] «кричати; шептатися», [турлы́кать] «наспівувати», [турлу́кать] «тс.», [туру́кать] «тс.; воркувати; наговорювати, нашіптувати», [туруру́чить] «бурмотіти», [турча́ть] «дзюрчати; свистіти, сюрчати», бр. [ту́ркаць] «сюрчати (про комах), воркувати (про голуба); квакати (про жабу)», турката́ць «воркувати; [торохтіти]», турча́ць «квакати; торохтіти», п. turkać «стукотіти, гуркотіти», turkotać «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зату́рканий
зату́ркати
затурча́ти
нату́ркувати
ту́ркало
«той, хто постійно повторює те саме»
ту́ркать
«крякати»
(про жаб)
ту́ркіт
ту́ркот
«буркотун, людина, що любить сваритися»
туркота́ти
«воркувати (про птахів); одноманітно торохтіти, стукотіти; [стукати, гуркати Нед, гудіти, сюрчати (про комах); бурмотіти, бурчати Нед; щось повторювати, часто говорити Нед, Шейк]»
туркоті́ти
«тс.»
туркотли́вий
туркотня́
«гуркіт, брязкіт, шум»
туру́кати
«зубрити; намагатися переконати; стукати, грюкати Шейк; щось постійно повторювати Нед; буркотати Нед»
туруру́
(вигук для передачі крику курей)
туруру́кати
«тс. Нед; сильно й одноманітно стукати Шейк; кричати (про курей) Нед»
турча́ти
«туркати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ту́ркаць «сюрчати (про комах), воркувати (про голуба); квакати (про жабу)» | білоруська |
| турката́ць «воркувати; [торохтіти]» | білоруська |
| турча́ць «квакати; торохтіти» | білоруська |
| turkać «стукотіти, гуркотіти»«тс.» | польська |
| turkotać «стукотіти, гуркотіти»«тс.» | польська |
| ту́ркать «кричати; шептатися» | російська |
| турлы́кать «наспівувати» | російська |
| турлу́кать «тс.» | російська |
| туру́кать «тс.; воркувати; наговорювати, нашіптувати» | російська |
| туруру́чить «бурмотіти» | російська |
| турча́ть «дзюрчати; свистіти, сюрчати» | російська |
ту́рки
запозичення з турецької мови;
тур. Türk «турок; тюрок» пов’язане з türk «грубий, жорстокий, неосвічений, розбійницький», спорідненим з уйг. türk «сила; могутній», чаг. türk «хоробрий, жорстокий», що зводяться до дтюрк. türk «тюркська династія, яку китайці називали Tu-küz»;
виводиться також від монг. türkün (törkün, törchöun) «батьки і родичі заміжньої жінки»;
р. ту́рки, бр. ту́ркі, п. Turcу, Turek, ч. слц. Turci, Turek, вл. нл. Turk, болг. м. ту́рци, ту́рчин, схв. Ту̑рци, Ту̀рчин, слн. Túrek;
Фонетичні та словотвірні варіанти
*турец
«турок»
отуре́чити
потуре́чити
«потурчити»
потурна́к
«потуречений чоловік»
(заст.)
потурчи́нець
«тс.»
туре́цький
Туре́ччина
турке́ниця
«туркеня»
турке́ня
турки́ниця
турки́ня
«тс.»
турко́та
«турки»
(зб.)
ту́рок
ту́рський
«турецький»
(заст.)
турча́
«дитина турка»
турчани́н
«турок»
турча́нка
турченя́
ту́рчин
«турок»
(заст.)
турчи́нка
«туркеня»
(заст.)
турчи́ня
«тс.»
ту́рчити
«перетворювати на турка»
ту́рчитися
«перетворюватися в турка, засвоювати турецьку мову, звичаї»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ту́ркі | білоруська |
| ту́рци | болгарська |
| ту́рчин | болгарська |
| Turk | верхньолужицька |
| türk «тюркська династія, яку китайці називали Tu-küz» | давньотюркська |
| ту́рци | македонська |
| türkün «батьки і родичі заміжньої жінки» (törkün, törchöun) | монгольська |
| törkün | монгольська |
| törchöun | монгольська |
| Turk | нижньолужицька |
| Turcу | польська |
| Turek | польська |
| ту́рки | російська |
| Ту̑рци | сербохорватська |
| Ту̀рчин | сербохорватська |
| Turci | словацька |
| Turek | словацька |
| Túrek | словенська |
| Türk «турок; тюрок» | турецька |
| türk «грубий, жорстокий, неосвічений, розбійницький» | турецька |
| türk «сила; могутній» | уйгурська |
| ту́рчин | українська |
| türk «хоробрий, жорстокий» | чагатайська |
| Turci | чеська |
| Turek | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України