ТУРКОТЛИВІ — ЕТИМОЛОГІЯ
ту́ркати «воркувати (про голуба, горлицю); говорити, повторювати одне й те саме; [наговорювати, оббріхувати, наводити на думку Пі]»
звуконаслідувальні утворення;
р. [ту́ркать] «кричати; шептатися», [турлы́кать] «наспівувати», [турлу́кать] «тс.», [туру́кать] «тс.; воркувати; наговорювати, нашіптувати», [туруру́чить] «бурмотіти», [турча́ть] «дзюрчати; свистіти, сюрчати», бр. [ту́ркаць] «сюрчати (про комах), воркувати (про голуба); квакати (про жабу)», турката́ць «воркувати; [торохтіти]», турча́ць «квакати; торохтіти», п. turkać «стукотіти, гуркотіти», turkotać «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зату́рканий
зату́ркати
затурча́ти
нату́ркувати
ту́ркало
«той, хто постійно повторює те саме»
ту́ркать
«крякати»
(про жаб)
ту́ркіт
ту́ркот
«буркотун, людина, що любить сваритися»
туркота́ти
«воркувати (про птахів); одноманітно торохтіти, стукотіти; [стукати, гуркати Нед, гудіти, сюрчати (про комах); бурмотіти, бурчати Нед; щось повторювати, часто говорити Нед, Шейк]»
туркоті́ти
«тс.»
туркотли́вий
туркотня́
«гуркіт, брязкіт, шум»
туру́кати
«зубрити; намагатися переконати; стукати, грюкати Шейк; щось постійно повторювати Нед; буркотати Нед»
туруру́
(вигук для передачі крику курей)
туруру́кати
«тс. Нед; сильно й одноманітно стукати Шейк; кричати (про курей) Нед»
турча́ти
«туркати»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ту́ркаць «сюрчати (про комах), воркувати (про голуба); квакати (про жабу)» | білоруська |
турката́ць «воркувати; [торохтіти]» | білоруська |
турча́ць «квакати; торохтіти» | білоруська |
turkać «стукотіти, гуркотіти»«тс.» | польська |
turkotać «стукотіти, гуркотіти»«тс.» | польська |
ту́ркать «кричати; шептатися» | російська |
турлы́кать «наспівувати» | російська |
турлу́кать «тс.» | російська |
туру́кать «тс.; воркувати; наговорювати, нашіптувати» | російська |
туруру́чить «бурмотіти» | російська |
турча́ть «дзюрчати; свистіти, сюрчати» | російська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України